Судова влада України
Рівненський міський суд Рівненської області
Інформація для громадян
ПРО СУД
Технічна підтримка
Оприлюднення відомостей про справи про банкрутство

Офiцiйне представництво Президента України
Верховна Рада України
Урядовий портал
Відомості з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення

Аналіз роботи

Рівненського міського суду

Рівненської області

за 2013 рік в порівнянні з 2012 роком

 

На виконання плану роботи, Рівненським міським судом Рівненської області проведено аналіз роботи  за 2013 рік  в порівнянні з 2012.

Так, у 2013 році, в провадженні  суду перебувало:

·        кримінальних справ – 253 *[1003]; відносно 319 [1026] осіб;

·        справ про адміністративні правопорушення – 9794 [10032];

·        цивільних справ – 14609 [11826];

·        справ позовного провадження – 14642 [10839];

·        справ окремого провадження – 267  [342];

·        справ наказного провадження – 4556 [645 ];

·        адміністративних справ – 5744 [6736].

 

*(у квадратних дужках тут і далі по тексту відображені звітні дані про кількість справ та заяв у 2012 році, для порівняльного аналізу)

 

Кримінальні справи

 

Провадження кримінальних справ/кримінальних проваджень у 2013 році

(кількість зазначена у справах)

Усього розглянуто справ/кримінальних проваджень

Розглянуто з постановленням вироку

Повернуто на додаткове розслідування

Повернуто в порядку ст. 249-1 КПК України

Закрито

Залишок нерозглянутих справ

 

203 [772]

 

708

 

 

175 [687]

 

563

 

12 [13]

 

    0 [0]

 

28 [88]

 

50 [231]

 

145

 

З винесенням вироку були розглянуті справи таких категорій:

·        злочини проти життя, здоров’я особи – 19 [57]  відносно 21 [57] осіб;

·        злочини проти волі, честі та гідності особи – 4  [11] відносно 9 [16] осіб;

·        злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи – 0 [2] справ відносно 0 [5] осіб;

·        злочини проти власності – 98 [447] справ (124 осіб [555]);

·        злочини у сфері господарської діяльності – 23 [63] (36 [70] осіб);

·        злочини проти громадської безпеки – 9 [20]справ (9 особи [16]);

·        злочини проти громадського порядку та моральності – 16 [21] справ (16 особи [21]);

·        злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту – 11[39] справ (11 осіб [29]);

·        злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення – 33 [127] справ (42 осіб [127]);

·        злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань  громадян – 6 [52] ( 11 осіб [52]);

·        злочини у сфері службової діяльності – 26 [47]справ ( 31 особи [47]);

·        злочини проти правосуддя – 3 [15]справи ( 3 осіб [15]).

 

Згідно вироків судом засуджено 729 [545] осіб, із них:

·        до штрафу – 21 [161],

·        до громадських робіт – 2 [25],

·        до виправних робіт – 0 [9],

·        до арешту – 12 [30],

·        до обмеження волі – 7 [20],

·        до позбавлення волі – 58 [156],

·        звільнено  від відбування покарання – 104 [262], в тому числі – з випробуванням – 99 [253], внаслідок амністії – 5 [9],

·        виправданих – 5 [0].

Скоєними злочинами фізичним та юридичним особам заподіяно матеріальні збитки на суму – 2 015 459 [961 674] грн.

Секретарем суду всі вироки були вчасно  зверненні до виконання.

Виконавчі листи про стягнення збитків із засуджених виписувались в день вступу вироку в законну силу, направлялись до виконання у відповідну держану виконавчу службу по місцю проживання засудженого,  а у разі позбавлення волі – по місцю відбуття ним покарання.

         Найбільш поширеними причинами розгляду справ з порушенням строків розгляду є неявка учасників процесу, найчастіше свідків. Серед заходів, що застосовуються суддями для  своєчасного розгляду справ переважає винесення постанов про привід.  В більшості випадків, постанови не виконувались.  На виконання  згаданих постанов працівниками  міліції складались рапорти про факт вибуття чи відсутності осіб за місцем проживання.

         За результатами розгляду кримінальних справ звільнено з-під варти – 0 [20] особи, взято під варту 3 [45] осіб.   

 

         Скарг, що надійшли до суду в порядку ст. 27 КПК України, перебувало в провадженні суду 10 [3], з яких порушено кримінальну справу – 0 [4], розглянуто 10 [20], в тому числі залишено без розгляду – 6 [16], надіслано прокурору за належністю – 0[0], відмовлено в порушенні кримінальної справи – 4 [0], залишені не розглянутих на кінець року – 0 [8].

 

         У 2013 році Рівненським міським судом винесено окремих ухвал 0 [16],

 

         Протягом 2013 року в провадженні Рівненського міського суду перебувало кримінальних справ по кількості менше ніж у 2012 році.

 

         У 2013 році справ щодо вчинення злочинів неповнолітніми перебувало – 2 [11], з яких розглянуто –   2 [9].

 

Станом на 31 грудня 2013 року, в провадженні суду знаходиться нерозглянутих кримінальних справ:

·        в термін понад 6 місяців до 1 року – 6 [32],

·        по над 1 рік до 2 років – 16 [22],

·        понад 2 роки – 17 [7],

·        зупинено – 11 [30],

 

         Також, у 2013 році розглянуто слідчими суддями клопотань, скарг, заяв під час досудового розслідування:

         залишок нерозглянутих на початок року – 98; розглянуто – 4939, з яких задоволено – 4 288, повернуто – 84, залишок нерозглянутих на кінець року – 34.

        

Цивільні справи

 

Справи позовного провадження

 

У 2013 році в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувало  5760 [5338] позовних заяв,  розглянуто  5530 [4179]:

 

Розгляд позовних заяв

 

Усього

(розглянуто позовних заяв у 2013р.)

у тому числі

повернуто позовних заяв

відкрито провадження у справі

відмовлено у відкритті провадження у справі

11372 [11216]

 909 [650]

7192 [6296]

1393[1351]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У звітному періоді судом розглянуто 4272 [4179] справи позовного провадження та 823[1159] справ залишились не розглянутими. 

З ухваленням рішення розглянуто – 3174[2975],  133 [180] справи були розглянуті із закриттям  провадження, із залишенням позовної заяви без   розгляду – 702 [757] справ.

 

№ п/п

 

Назва категорії справ

Кількість справ,  що надійшло  

Кількість справ що розглянуті судом

1

Спори про право власності та інші речові права

220 [332]

248 [250]

2

Спори про право інтелектуальної власності

17 [4]

9 [2]

3

Спори що виникають з договорів

1469 [1043]

1574 [1451]

4

Спори про не договірні зобов’язання, про відшкодування шкоди

117 [165]

138 [128]

5

Спори про спадкове майно

104 [105]

114 [89]

6

Спори про захист немайнових прав фізичних осіб, захист честі та гідності

15 [1]

10 [2]

7

Спори що виникають з житлових правовідносин

199 [297]

234 [379]

8

Спори виникають із земельних правовідносин

40 [42]

54 [35]

9

Спори що виникають із сімейних правовідносин

1423 [1573]

1516 [1555]

10

 Спори що виникають з трудових правовідносин

216 [160]

220 [164]

11

Спори, пов’язані з застосуванням ЗУ «Про захист прав споживачів»

31 [51]

33 [39]

12

Звільнення майна з – під арешту

28 [31]

34 [25]

13

Інші

57 [74]

88 [60]

 

Найчастіше серед таких зустрічаються складні справи, але на строки розгляду справ впливають і такі фактори, як:

-                          неявка учасників процесу (найчастіше відповідачів), що є причиною відкладення слухання справи для їх повторного виклику в судове засідання;

-                          невірне зазначення адреси відповідача в позовній заяві (особливо серед справ майнового характеру), в результаті чого суддями витрачається додатковий час для з’ясування їх вірної адреси;

-                          несвоєчасне забезпечення суду поштовою кореспонденцією, в результаті  необхідно витратити час для з’ясування контактного телефону особи, виклик осіб за допомогою працівників місцевих рад, телефони яких часто не працюють;

-                          інші.

         За позовами матеріального та ін. характеру позивачами було пред’явлено до стягнення   346205705 [276934314] грн., за рішенням суду стягнуто  -  168493177 [182199646] грн. та моральної шкоди на суму  10818720 [4039148] грн.

Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду складає  823 [1159] справ, у тому числі у  43 [12]справах провадження зупинено.

 

 

Справи окремого провадження.

У 2013 році в провадженні Рівненського міського суду перебувало 305 [281] заяв за справами окремого провадження:

 

Розглянуто заяв

 

 

 

Залишок заяв, щодо нерозглянутих

Усього

у тому числі

ухвалено рішення

в тому числі

закрито провадження

залишено без розгляду

 

задоволено

передано в інші суди

279 [243]

231 [243]

 219 [183]

0 [0]

3 [1]

45 [22]

8 [8]

        

У провадженні суду перебували такі категорії справ окремого провадження:

·        справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності – 34 [33];

·        справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою - 5 [4];

·        справи про усиновлення – 31 [33];

·        справи про встановлення фактів що мають юридичне значення – 147 [132];

·        справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку – 5 [4];

·        справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу – 0 [0];

·        справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб – 27 [19];

·        справи що виникають з сімейних правовідносин – 13 [14], в тому числі – надання права на шлюб – 10 [13], розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей – 3 [0], встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя – 0 [ 0].

 

 

Адміністративні справи

 

У звітному періоді в провадженні суду перебувало 1551 [3385]  позовних заяв адміністративного провадження. Це категорії спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його дій або бездіяльності, рішень (правових актів індивідуальної дії).

Розглянуто позовних заяв

 

 

 

Залишок позовних заяв, щодо яких не вирішено питання про їх прийняття

усього

у тому числі

 

повернуто позовних заяв

 

 

відкрито провадження у справі

 1478 [ 3199]

117 [ 390]

 

 1081 [ 882]

73 [ 186]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З справ даної категорії, у  яких закінчено провадження, у  1118 [2272] справах винесено постанови із задоволенням позову – 728 [1559]. Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду – 116 [174].

Суми, пред’явлені до стягнення становлять – 148347 [461911] грн., суми присуджені до стягнення – 74884 [ 213012] грн.

 

Справи про адміністративні правопорушення

 

У 2013 році в провадженні Рівненського міського суду перебувало  6076 [5895] справ про адміністративні правопорушення.

З усіх справ про адміністративні правопорушення, що надійшли до суду повернуто  52 [179] справ, в тому числі для належного оформлення - 38. Усього  судом розглянуто 5823 [5542] справи (відносно 5823 [5542] осіб).

В результаті розгляду у справах були винесені постанови про накладення адміністративного.

Накладено адміністративних стягнень

 
 

основних

додаткових

 

попередження

штраф

позбавлення спеціального права

адміністративний арешт

конфіскація предмета

 

391 [ 412]

 

 3967 [ 3715]

 

109  [ 102]

 

29 [ 38]

 

 419 [ 276]

 

 

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У звітному періоді за постановами суду накладено штрафів на суму  4027364 [4089002] грн. З них правопорушниками в добровільному порядку було сплачено штрафів на суму  501188 [729960] грн.

         Копії постанов відносно осіб, які не сплатили добровільно накладений штраф, через 15 днів направлялись для виконання державній виконавчій службі по місцю проживання боржників.

Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду складає 201 [184].

 

Дані проведеного аналізу вказують на те, що динаміка розгляду Рівненським міським судом справ у 2013 року значно вища ніж у попередні роки.

 

 

Заступник голови Рівненського

міського суду                                                                                       Доля В.А.          

 

 

 

  

 

Аналіз роботи Рівненського міського суду з розгляду звернень громадян за 2013 рік

 

       На виконання плану роботи плану за І півріччя 2014 року мною, суддею Рівненського міського суду Куцоконем Ю.П. проведено аналіз роботи Рівненського міського суду з розгляду звернень громадян за 2013 рік.

     Реалізуючи положення Закону України «Про звернення громадян», Указу Президента від 13.08.02 № 700 «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення», Указу Президента від 14.04.04 р. № 434 «Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів», Рівненським міським судом приймаються на облік та розглядаються звернення громадян.

     Діловодство за пропозиціями, заявами та скаргами громадян ведеться з дотриманням постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року N 348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації»

     До Рівненського міського суду за 2013 рік надійшло 244 звернень, адресатами яких були:

72– органи влади

135 – громадяни

37 – юридичні особи

 

     У отриманих зверненнях найчастіше ставились такі питання:

69 – запити;

24 – надання інформації щодо руху по справі;

31 – щодо отримання процесуальних документів;

22 – щодо надання інформації;

19 – питання, пов’язані з розглядом справ;

7 - щодо ознайомлення з матеріалами справи;

5 –  щодо процесуальних дій суддів;

5 –  щодо неналежних дій працівників суду;

20 – щодо неналежної роботи суду;

42 – інше;

     Письмові звернення реєструються канцелярією суду в журналі вхідної кореспонденції та в електронній системі документообігу, а потім в обліковуються на реєстраційно-контрольних картках у день їх надходження.

     Своєчасність розгляду звернень громадян особисто контролюється головою суду та керівником апарату суду, а ведення діловодства за зверненнями громадян покладена на працівника апарату суду.

     Випадків порушення строків вирішення звернень у судах допущено не було.

     Прийом громадян в судах здійснюється у визначені дні та години, відповідно до графіка, затвердженого головою суду. Графік особистого прийому громадян розміщено у приміщенні суду на довідковому стенді, а також на веб-сайті «Судова влада України».

     Надходження скарг щодо тяганини при розгляді судових справ пояснюється неявкою в судове засідання учасників судового розгляду, тривалим виконанням експертними установами призначених судом експертиз, також іншими причинами. Що стосується процесуальних дій судді (суду), то такі звернення надходять внаслідок правової необізнаності та не розумінням громадянами норм цивільно-процесуального та кримінально-процесуального законодавства.

     Проведений аналіз звернень громадян засвідчив недостатнє знання громадянами чинного законодавства, особливо в частині порядку оскарження рішень суду до вищої інстанції, а також внаслідок їх спроби самостійно захищати свої права та інтереси, а не користуватись кваліфікованою юридичною допомогою.

         З метою недопущення повторних звернень, при їх розгляді працівник апарату суду з’ясовує їх суть, у разі потреби користується матеріалами справи, вживає інші заходи для об’єктивного вирішення питань авторів звернень та усунення причин і умов, які спонукають громадян скаржитись.

Суддя Рівненського міського суду                                        Куцоконь Ю.П.

 

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ ПРИЧИН СКАСУВАННЯ РІШЕНЬ

РІВНЕНСЬКОГО МІСЬКОГО СУДУ У 2013 РОЦІ

 

Відповідно до статті 1 Цивільно процесуального кодексу України, одним із основних завдань цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

 Так в Рівненському міському суді за період 2013 року перебувало  5095 справ, в тому числі  3936 справ  надійшло у звітному періоді. Розглянуто з них 4272 справи.

Крім того перебувало в провадженні 305 справ за заявами окремого провадження,  267 справи надійшло у звітному періоді, з них розглянуто 279 справи.

Проаналізувавши справи позовного провадження, 4272  справи було розглянуто за 2013 рік , у тому числі  3174  справи розглянуто із ухваленням  рішення по справі, 2887 справи із задоволенням заяви, 33 справи розглянуто із закриттям  провадження у справі, 702  справи  розглянуто із винесенням ухвал ухвали  про залишення заяви без розгляду.

На кінець звітного періоду залишилося 823 справи, з них зупинено провадження 43 справи.

Крім того у суді перебувало 305 справ за заявами окремого провадження, у тому числі 267 справи надійшло у звітному періодів, з них розглянуто із ухваленням рішення 231 справа, із задоволенням заяви розглянуто 219 справ , із закриттям провадження у справі 3.

 Окрім, того із оскаржуваних до Апеляційного суду Рівненської  області 115 судових  рішень скасовано, 85 рішень залишено без змін.

 Причинами скасування і постановлення нових рішень є такі вимоги ЦПК України:

-   п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України – неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи;

-  п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України – недоведеність обставин, що мають значення для вирішення справи, які суд вважає встановленими;

-  п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України – невідповідність висновків суду обставинам справи;

- п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України – порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права.

Серед причин зміни та скасування рішень та ухвал по цивільним справам, винесених судом можна виділити порушення норм цивільно-процесуального права,  неправильне застосування норм матеріального права, а також різну оцінку доказів по справі.

Розповсюдженою помилкою є залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача по справі в судове засідання.

Є випадки коли судом приймались рішення про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача по справі в судове засідання без поважних причин які було скасовано апеляційним судом з підстав надання поважності причин неприбуття в судове засідання однак яких на час розгляду справи в суді першої інстанції не було що виключало можливість прийняття іншого рішення по справі.

Проаналізувавши ч. 1 ст. 309 ЦПК України можна визначити правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, як-от:

1)неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Вбачається, що обставинами, які мають значення для справи, слід вважати ті обставини, які входять до предмета доказування у цій цивільній справі, тобто обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухва­ленні судового рішення. Такими обставинами можуть бути юридичні факти як матеріально-правового характеру (порушення авторського права шля­хом опублікування твору без згоди автора, відсутність нотаріального по­
свідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна тощо), так і про­цесуального характеру (наприклад, причини пропуску позовної давності).

Неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, може полягати у тому, що суд першої інстанції з певних причин не вста­новив або не дослідив усі такі обставини або встановив їх не повною мі­рою, що стало підставою ухвалення незаконного і необґрунтованого су­дового рішення.

Так, при розгляді справи про поділ спільного майна подружжя суд першої інстанції не з'ясував істотний факт неналежної поведінки чоловіка, який не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, знищував спільне майно подружжя, витра­чав його на шкоду інтересам сім'ї. Це призвело до ухвалення незаконного рі­шення суду про поділ спільного майна подружжя на рівні частки.

Згодом рішення суду першої інстанції було скасовано в порядку апеляційного провадження як таке, що ухвалене без повного з'ясування судом обставин, що мали значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Така недоведеність полягає у відсутності підтвер­дження зазначених обставин відповідними фактичними даними (доказами) через порушення судом правил процесу доказування: збирання, дослід­ження та оцінки доказів. Як наслідок, обставини, що мають значення для справи, залишаються взагалі не підтвердженими жодними фактичними даними або є підтвердженими неналежними та недопустимими доказами.

Наприклад, у справі про поділ будинку суд першої інстанції помилково вва­жав доведеним факт неможливості поділу будинку в натурі і ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення суду про продаж будинку.

У порядку апеляційного провадження це рішення було скасоване як таке, що ухвалене з урахуванням недоведених обставин;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи, яка полягає у відсутності причино-логічного зв'язку між обставинами справи та висновками суду, викладеними у судовому рішенні. Така невідповідність можлива, наприклад, у разі неправильної оцінки судом обставин справи і помилковому визначенні у зв'язку з цим їх юридичного значення.

Так, у справі за позовом про повернення авансу суд першої інстанції, непра­вильно оцінивши обставини справи, помилково кваліфікував аванс як завдаток, що призвело до неправильного визначення у зв'язку з цим його юридичного зна­чення як засобу забезпечення виконання зобов'язань.

Наслідком цього стало скасування рішення суду першої інстанції під час апеляційного провадження;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (додатково про цю підставу див. коментар до час­тин 2, 3 цієї статті). Матеріальне право - це система правових норм, що містять у собі правила поведінки у сфері цивільного, сімейного, житло­вого права тощо. Водночас, процесуальне право охоплює ті правові нор­ми, які, в свою чергу, є формою реалізації норм  матеріального права.

Так, розглянувши справу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Своє рішення він обґрунтував на доказах, щодо дослідження яких не було відомостей у справі.

Тоді позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Ознайомившись із матеріалами справи, апеляційний суд вирішив задоволь­нити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ІДПК України. Крім того, під час розгляду справи в апеляційному порядку було встановлено, що суд першої інстанції посилався на норми закону, який не набрав чинності на момент вирішення справи;

 Частина 2 ст. 309 ЦПК України передбачає правові умови, за яких норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, а саме якщо:        

1) застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини. Тобто суд першої інстанції вирішив справу на підставі правових норм матеріального права, які не регулюють відповідних відносин, внаслідок неправильної їх юридичної кваліфікації або неправильно застосував норми матеріального права у часі та просторі.

Прикладом неправильного правозастосування можна вважати, зок­рема, застосування норм цивільного права замість норм житлового пра­ва; посилання на положення загального, а не спеціального закону тощо;

2) не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Це відбувається у випадках, коли суд першої інстанції, неправильно кваліфікуючи юри­дичну сутність правовідносин, не застосував при вирішенні цивільної справи тих правових норм матеріального права, які регулюють відповідні суспільні відносини (наприклад, не застосовано спеціального або іншого право згідного закону, безпосереднім предметом правового регулювання якого є спірні правовідносини між сторонами).

У підсумку слід наголосити: застосування судом закону, який не по­ширюється на спірні правовідносини, як правило, супроводжується незастосуванням правозгідного закону.

Відповідно до ч. З  ст.. 309 ЦПК України,  порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції тільки у випадку, коли вони призвели до неправильного вирішення справи.

Цивільний процесуальний закон не містить жодних критеріїв визна­чення «глибини» порушення процесуальних норм, яке може призвести до неправильного вирішення справи. Суттєвими порушеннями норм процесуального права, що можуть стати підставою для скасування рі­шення суду першої інстанції, слід вважати: недотримання таємниці нарадчої кімнати; відсутність перекладача у справах, у яких беруть участь особи, які не володіють державною мовою, тощо.

Загальною причиною скасування рішень та ухвал суду стало не правильне застосування норм процесуального права. В цілому слід зробити висновок, що помилки при постановленні судових рішень допускаються суддями при розмаїтті спорів, які вирішуються судом відповідно до Конституції України, ЦК України та ЦПК України, при дії законів , які інколи суперечать один одному, тому є нагальна потреба вивчення суддями при пiдготовцi справ досудового розгляду не тільки законів, якi регулюють конкретні правовідносини, але й підзаконних нормативних актів, що регламентують конкретні правовідносини.

 Таким чином, суддям слід звернути увагу на правильність застосування норм матеріального права при вирішенні справ, вивчати практику застосування норм матеріального права суддями апеляційної та касаційної інстанцій, узагальнення судової практики, Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ” та практику Європейського суду.

 

Суддя Рівненського міського суду                Крижова О.Г.

 

 

 

 

 

 

А Н А Л І З

строків та порядку звернення до виконання судових вироків, постанов по кримінальних справах(кримінальних проваджень) та рішень, ухвал по цивільних справах  Рівненського міського суду у 2013 році.

 

         На виконання плану роботи Рівненського міського суду  у 2013 році, мною, суддею Рівненського міського суду Панас О.В. проведено аналіз строків та порядку звернення до виконання судових вироків, постанов по кримінальних справах( кримінальних провадженнях) та рішень, ухвал по цивільних справах Рівненського міського суду у  2013 році.

       У своїй роботі  працівники апарату суду  керуються   Інструкцією з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному  суді Автономної Республіки Крим та Вищому  Спеціалізованому  суді України з розгляду  цивільних  і кримінальних   справ, затвердженою наказом  Державної судової адміністрації України  17 грудня 2013 року № 173.

  Пунктом 29 Особливої частини Інструкції передбачено порядок роботи   стосовно  Звернення судових рішень до виконання.

Звернення до виконання судових рішень здійснюється з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження", а також інших актів законодавства. Виконавчі документи, що надсилаються судом на адресу органів державної виконавчої служби, мають відповідати вимогам, установленим ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Звернення до виконання судових рішень покладається на суд, що розглянув справу у першій інстанції. Вироки, рішення, ухвали та постанови суду звертаються до виконання після того, як вони набрали законної сили, та повернення справи до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду, крім випадків негайного їх виконання.

Усе листування щодо звернення до виконання вироків, рішень, ухвал і постанов покладається на апарат суду.

Після набрання вироком суду законної сили копія вироку разом із супровідним листом, підписаним суддею, надсилається за належністю відповідно до вимог та у строки, встановлені КПК.

Якщо у справі є декілька засуджених і щодо деяких із них подано апеляційні скарги, вирок суду звертається до виконання стосовно всіх засуджених не пізніше ніж через три доби після повернення справи з апеляційної інстанції.

Порядок звернення до виконання вироків щодо іноземних громадян, які проживають за межами України, визначається відповідними міжнародними договорами.

Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який його постановив, не пізніше ніж через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення кримінального провадження з апеляційної чи касаційної інстанції. Вирок чи ухвала апеляційного суду звертається до виконання  судом першої  інстанції, судове рішення  якого  переглянуто апеляційною інстанцією.

Виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконується в цій частині негайно після проголошення в залі судового засідання. У разі відсутності засудженого копія вироку надсилається протягом доби адміністрації місця попереднього ув'язнення для виконання. Адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана протягом доби з дня одержання копії рішення повідомити суд першої інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти.

                    У разі набрання законної сили вироком, за яким засуджено призовника, копія вироку в семиденний строк надсилається у військовий комісаріат за місцем проживання засудженого.

                    Стосовно особи, яка засуджена до позбавлення волі або до арешту та не перебуває під вартою, органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого надсилаються дві копії вироку, копії апеляційної, касаційної ухвал і розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили.

Розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, підписується головуючим у суді першої інстанції та працівником апарату суду.

У разі звернення до виконання вироку щодо особи, засудженої до обмеження волі, дві копії вироку, що набрав законної сили, та розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, надсилаються до кримінально-виконавчої інспекції управління ДПСУ за місцем проживання засудженого. Якщо засуджений проживає в одному районі, а зареєстрований в іншому, дві копії вироку та розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, направляються до кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання, яке засуджений зазначає у підписці про явку до кримінально-виконавчої інспекції.

У разі звернення до виконання вироку щодо особи, засудженої до позбавлення волі або арешту, яка перебуває під вартою, дві копії вироку, копії апеляційної, касаційної ухвал і розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, надсилаються адміністрації місця попереднього ув'язнення.

                      Якщо військовослужбовця засуджено до покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, одна копія вироку разом із розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, надсилається командиру військової частини, де проходить службу засуджений військовослужбовець, друга – командиру дисциплінарного батальйону.

                      У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання у порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

                                                                                                                           

             Звернення вироку до виконання в частині конфіскації майна засудженого полягає в направленні до органу державної податкової служби для подальшого пред’явлення до виконання до органу державної виконавчої служби таких документів: виконавчий лист встановленої форми, копія вироку, протокол накладення арешту на майно, опис майна або протокол про відсутність майна, яке підлягає опису, чи довідка суду про їх відсутність у матеріалах кримінального провадження, а в разі потреби – копія постанови про накладення арешту на майно.

Якщо особу засуджено до покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців, копія вироку разом із розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, надсилається командиру військової частини, де проходить службу засуджений військовослужбовець.

У разі засудження особи до виправних робіт копії вироку надсилаються: до  кримінально-виконавчої інспекції за місцем роботи засудженого – для виконання (дві копії вироку разом із розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили); до органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого – для проведення індивідуальної профілактичної роботи.

Щодо особи, засудженої до громадських робіт, копії вироку надсилаються:    до кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого – для виконання (дві копії вироку разом із розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили);         до органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого – для проведення індивідуальної профілактичної роботи.

У разі призначення судом покарання (основного чи додаткового) у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю копії вироку надсилаються:       до кримінально-виконавчої інспекції за місцем роботи – для виконання (дві копії вироку разом із розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили);   органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого–для проведення індивідуальної профілактичної роботи.

Якщо покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначено як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні або позбавлення волі на певний строк, виконання покарання покладається на адміністрацію арештного дому, кримінально-виконавчої установи, на командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи на начальника гарнізону. До цих органів разом із розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, надсилається додаткова копія вироку, яка після відбуття засудженим основного покарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи заміни покарання більш м'яким надсилається до кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого або до військової частини за місцем проходження служби засдженим.

                                                                                                                              

Після набрання вироком про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу законної сили копія вироку надсилається органу чи посадовій особі, які присвоїли це звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас.

Якщо особі призначено покарання (основне чи додаткове) у виді сплати штрафу, засудженому надсилається лист із роз'ясненням обов'язку сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком законної сили і необхідності повідомити про це суд шляхом надання документа про сплату штрафу. Якщо в установлений строк штраф не сплачено, то протягом трьох діб із дня закінчення строку для добровільної сплати штрафу видається виконавчий лист, який надсилається до органу державної податкової служби за місцезнаходженням майна засудженого, про примусове стягнення штрафу для подальшого пред’явлення виконавчого листа до органу державної виконавчої служби.

Крім того, відповідальний працівник апарату суду повідомляє про це головуючого у справі суддю для вжиття заходів, передбачених КВК.

Повернутий до суду виконавчий лист з постановою про неможливість виконання (стягнення штрафу) повторно звертається судом до виконання з роз'ясненням засудженому права щодо зняття судимості.

У разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суд надсилає до кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого дві копії вироку, копії ухвал апеляційної і касаційної інстанцій, розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, щодо неповнолітнього копія вироку додатково надсилається службі у справах дітей і відповідному органу внутрішніх справ для здійснення контролю за його поведінкою, а щодо військовослужбовця – командиру військової частини, який здійснює контроль за поведінкою такого засудженого.

У разі задоволення подання, якщо вирок у кримінальному провадженні постановлено судом, до якого подано подання, це подання з особовою справою засудженого та усіма документами долучається до матеріалів кримінального провадження; якщо вирок у кримінальному провадженні постановлено іншим судом, матеріали подання оформляються вокрему справу, до якої додається особова справа засудженого, а копія постанови надсилається до суду, яким постановлено вирок, для долучення до матеріалів кримінального провадження.

У разі відмови у задоволенні подання, якщо вирок у кримінальному провадженні постановлено судом, до якого внесено подання, – усі матеріали подання долучаються до матеріалів кримінального провадження, а особова справа повертається до кримінально-виконавчої інспекції для подальшого виконання; якщо вирок постановлено іншим судом, подання оформляється окремою справою, особова справа засудженого повертається до інспекції, копія постанови надсилається до суду, яким постановлено вирок, для долучення до матеріалів кримінального провадження.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд надсилає до кримінально-виконавчої інспекції за місцем їхнього проживання, яка здійснює контроль за поведінкою таких жінок, дві копії вироку з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, і підписку засудженої про явку до кримінально-виконавчої інспекції.

Якщо до особи, яку засуджено до позбавлення чи обмеження волі, застосовано примусове лікування від хвороби, що становить небезпеку для здоров'я інших людей (туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепра, хронічний алкоголізм, наркоманія тощо), копія вироку направляється обласному (міському) спеціалізованому (профільному) медичному закладу за місцем відбування покарання засудженим, а якщо такого закладу немає – до центральної районної лікарні та органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого.

Якщо примусове лікування застосовано до особи, яку засуджено до інших видів покарання, копія вироку з роз'ясненням про обов'язок лікування вручається під розписку засудженому і надсилається до спеціального лікувального закладу та органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого.

Якщо за судовим рішенням до особи, яка утримується під вартою, застосовано примусові заходи медичного характеру, копія ухвали, копія акта судово-психіатричної експертизи (завірена підписом судді та гербовою печаткою суду), особисті документи, що містяться у матеріалах справи (кримінального провадження), надсилаються органу за місцезнаходженням неосудного (обмежено осудного), а щодо особи, яка перебуває у медичному закладі, зазначені документи надсилаються головному лікарю медичного закладу, в якому перебуває хворий.

У разі застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітньої особи копії вироку надсилаються:  службі у справах дітей за місцем проживання неповнолітнього – для виконання;   органу внутрішніх справ за місцем проживання неповнолітнього для здійснення доставки неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу та проведення індивідуальної профілактичної роботи; батькам неповнолітнього або особам, які їх замінюють; педагогічному або трудовому колективу, окремим громадянам, – якщо застосовано примусові заходи виховного характеру у виді передачі їм неповнолітнього під нагляд за їх згодою чи на їх прохання; призначеному судом вихователю.

Якщо суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи колективу та органу внутрішніх справ за місцем проживання особи.                                                                                                        

Матеріали на кожну особу щодо контролю за виконанням таких ухвал перебувають протягом одного року в контрольному провадженні в апараті суду.

Справа підлягає здачі в архів суду після закінчення однорічного терміну дії поручительства колективу, якщо до матеріалів кримінальної справи долучено спостережне провадження з характеризуючими даними на особу, яку звільнено від кримінальної відповідальності, або з відомостями про притягнення особи до кримінальної відповідальності у зв'язку з порушенням умов передачі на поруки. Характеризуючі дані на особу, яку звільнено від кримінальної відповідальності, повинні надсилатися до суду один раз на три місяці.

                       Якщо кримінальне провадження судом закрито (у зв'язку з відсутністю події чи складу злочину, внаслідок зміни обстановки, у зв'язку з дійовим каяттям, у зв'язку із закінченням строків давності тощо), копія ухвали про закриття кримінального провадження протягом трьох діб після її винесення надсилається прокурору, особі, яка притягалася до відповідальності, потерпілій особі або заявнику, а також цивільному позивачеві.

                       У разі якщо особу зобов'язали до відшкодування збитків, заподіяних злочином, виконавчі листи видаються не пізніше трьох днів після набрання рішенням суду законної сили або після повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції.

Якщо відшкодування збитків покладено солідарно на декількох осіб, виконавчі листи видаються за кількістю боржників з обов'язковим зазначенням у кожному виконавчому листі загальної суми, що підлягає стягненню, та всіх осіб, які зобов'язані відшкодувати збитки. Виконавчі листи нумеруються (№ 1, № 2 і т. д.). У супровідному листі вказується точне місцезнаходження (місце проживання) кожного боржника.

Виконавчі листи про відшкодування збитків на користь держави, державного бюджету видаються не пізніше трьох днів після набрання вироком законної сили або після повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції та направляються судом рекомендованим листом із розпискою про одержання безпосередньо до органу державної податкової служби для подальшого пред’явлення до органу державної виконавчої служби за місцем проживання засудженого або за місцезнаходженням його майна.

Якщо цивільний позов про стягнення моральної чи матеріальної шкоди, завданої злочином, пред'явлений та розглянутий у порядку цивільного судочинства, виконавчий лист після набрання рішенням суду законної сили передається судом на руки стягувачу за його заявою або на вимогу стягувача надсилається за місцем його проживання.

Виконавчі листи про відшкодування збитків на користь держави, державного бюджету направляються до державної податкової служби за місцем знаходження боржника (майна).

Виконавчі листи про відшкодування збитків на користь фізичних чи юридичних осіб виписуються не пізніше трьох днів після набрання вироком законної сили або після повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції та передаються судом на руки стягувачу за його заявою або на вимогу стягувача надсилаються за місцем його проживання (для юридичних осіб – за місцем знаходження організації) рекомендованим листом із розпискою про одержання.

У супровідному листі роз’яснюється, що стягувачеві потрібно звернутися до державної виконавчої служби за місцем реєстрації засудженого для пред’явлення виконавчого листа до примусового виконання.

                      Судове рішення в частині стягнення судових витрат на користь держави, державного бюджету фізичних чи юридичних осіб звертається до виконання з дотриманням вимог, зазначених у пункті 30.22 цієї Інструкції.

                      Виконання окремої ухвали (постанови) полягає в направленні (рекомендованим листом із розпискою про отримання) її копії органу, посадовій чи іншій особі для виконання.

До отримання повідомлення про виконання окремої ухвали (постанови) її копія перебуває на контролі у відповідній справі згідно з номенклатурою справ суду.

          Якщо за судовим рішенням необхідно знищити речові докази, які зберігаються в суді, вони знищуються після набрання судовим рішенням законної сили відповідно до положень розділу 11 цієї Інструкції.

                       У разі неодержання повідомлення про виконання вироку, ухвали працівник апарату суду доповідає про це головуючому судді.

                       Ухвала суду, винесена за результатами розгляду клопотання прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності (кримінальне провадження без обвинувального акта), звертається до виконання таким чином:

якщо відмовлено у звільненні від кримінальної відповідальності – копії ухвали про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності надсилаються прокурору, особі, стосовно якої розглянуто клопотання, та потерпілому. Прокурору в такому випадку повертається також клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

якщо кримінальне провадження закрито та особу звільнено від кримінальної відповідальності – копії ухвали про закриття кримінального провадження надсилаються прокурору, який надіслав до суду клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, особі, стосовно якої розглянуто клопотання, та потерпілому.

           Ухвала про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу негайно оголошується під розписку особі, стосовно якої її постановлено.

                                                          

                      У разі накладення грошового стягнення на учасників кримінального провадження за невиконання процесуальних обов’язків виконавчий лист направляється до органу державної податкової служби для дальшого його пред’явлення до органу державної виконавчої служби за правилами, встановленими Законом України "Про виконавче провадження".

                       Ухвала про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання чи інше звільнення від покарання, скасування звільнення від покарання з випробуванням, про встановлення, припинення адміністративного нагляду, застосування обмежень, зміну обсягу обмежень особам, яким установлено адміністративний нагляд, про застосування, припинення примусового лікування від алкоголізму, наркоманії чи інша ухвала, постановлена судом у порядку виконання судового рішення у кримінальному провадженні, звертається до виконання шляхом надіслання копій ухвали:)         до органу чи установи, які звернулися до суду з відповідним клопотанням, – для виконання;     до суду, який постановив судове рішення, що виконується, – для долучення до кримінального провадження (кримінальної справи); особі, стосовно якої розглянуто клопотання – до відома;      до адміністрації місця попереднього ув'язнення чи органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого.

Відповідно до ст. 535 КПК України,  судове рішення, що набрало  законної сили, звертається до виконання не  пізніш як через  три дні з дня набрання ним законної сили або повернення  матеріалів  кримінального провадження   до суду  першої інстанції  із  суду  апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України.

         Станом на   січень 2014  року  року порушень порядку звернення до виконання вироків та постанов суду по кримінальних справах (кримінальних провадженнях) у 2013 році   виявлено не було.

Згідно  вищезазначеної  Інструкції  для виконання судового рішення у цивільній чи  адміністративній справі, що набрало законної сили або допущено до негайного виконання, стягувачу за його письмовою заявою видається виконавчий лист. Якщо на підставі постановленого рішення належить передати майно, що є в кількох місцях, або якщо рішення постановлено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, зазначивши, яку частину
рішення треба виконати за кожним листом. У справах за позовами органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси, виконавчі листи видаються за заявами такихорганів чи осіб або осіб, в інтересах яких заявлено позов.

Судовий наказ видається стягувачу за його заявою після набрання наказом законної сили.

Звернення до виконання у справах про усиновлення проводиться шляхом надіслання копії рішення суду до органу державної реєстрації цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями – також до Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини.

У справах про позбавлення особи батьківських прав суд після набрання рішенням суду законної сили надсилає копію такого рішення  до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини для внесення відповідних відміток до актового запису цивільного стану.

Звернення до виконання рішень іноземних судів проводиться в загальному порядку.

Виконавчі листи виписуються після набрання рішенням суду законної сили за заявою стягувача, а у справах, в яких рішення підлягає негайному виконанню, – у день постановлення рішення.

Виконавчі листи підписуються головуючим суддею, а за його відсутності (відпустка, тривале відрядження, хвороба та ін.) – головою суду чи його заступниками.

Виконавчий лист за результатами судового розгляду, у тому числі у порядку апеляційного або касаційного провадження, видається судом першої інстанції.

                      Виконавчі листи заповнюються чітко і грамотно, помарки і виправлення в них не допускаються. Під час заповнення виконавчих листів про стягнення грошових сум на користь організацій зазначаються номери рахунків у фінансових установах на підставі даних, що є в матеріалах судової справи.

                      Виконавчі листи реєструються в журналі обліку виконавчих документів, виданих судом .

У разі особистої явки стягувача виконавчий лист видається йому під підпис, в іншому випадку виконавчий лист разом із супровідним листом надсилається стягувачу рекомендованим поштовим відправленням. Повернутий без вручення стягувачу виконавчий лист разом із конвертом приєднується до справи. У разі повторного звернення стягувача до суду йому видається виконавчий лист.

У разі видачі дубліката виконавчого листа робиться відповідна відмітка в журналі обліку виконавчих документів, виданих судом (у графі "Примітки").

                      У справах про стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або втратою годувальника, про стягнення грошових сум із посадових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні працівників або у невиконанні рішення суду про поновлення на роботі, виконавчий лист передається судом на руки стягувачу за його заявою або на вимогу стягувача надсилається за місцем його проживання.

У разі постановлення судом ухвали про розшук боржника копія цієї ухвали надсилається до органу внутрішніх справ за останім місцем реєстрації боржника для виконання.

У разі постановлення рішення про зменшення розміру аліментів виконавчий лист передається судом на руки боржнику за його заявою після набрання рішенням суду законної сили або на його письмову вимогу надсилається за місцем його проживання. Листування щодо виконання судового рішення підшивається до матеріалів відповідної справи.

                      Відповідно до ст. 368 ЦПК України  питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справуЗа кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких  воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається  один виконавчий лист. Якщо  на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває  в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів, суд має право  за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до державних податкових інспекцій.

Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

         Аналізуючи звернення до виконання рішень і ухвал по цивільних справах, було виявлено, що деякі рішення не звертаються до виконання  лише через те, що особи, на користь яких ухвалено рішення не звертаються із заявами про видачу виконавчого листа.

         Слід зазначити, що протягом 2013 року до суду не надійшло жодної скарги на несвоєчасне звернення до виконання вироків, постанов, рішень чи ухвал до виконання.

         Проведеним аналізом встановлено, що в Рівненському міському суді, не порушуються строки звернення до виконання судових вироків, постанов по кримінальних справах (кримінальних провадженнях),  рішень та ухвал по цивільних справах.

         В попередні роки такі поодинокі факти були виявлені в зв»язку  з їх великою кількістю, зокрема  об»ємними вироками по справах з великою кількістю підсудних, які не можливо було надрукувати вчасно, відсутністю достатнього забезпечення  комп»ютерною та копіювальною технікою.

         З метою усунення вищевказаних порушень судовою адміністрацією було  повністю забезпечено працівників канцелярії відповідною комп»ютерною та копіювальною технікою.

        

 

                                         Суддя Рівненського міського суду                                       Панас О.В.

 

 

 

 

 

 

 

А Н А Л І З

роботи Рівненського міського суду Рівненської області

за І півріччя 2013 року

         На виконання плану роботи суду проведено аналіз роботи Рівненського міського суду Рівненської області за  перше півріччя 2013 року.

У І півріччі 2013 року в провадженні суду, згідно звіту про розгляд справ в порядку кримінального судочинства (форма №1), перебувало 243 кримінальні справи  відносно 292 осіб, із них:

-  143 справи розглянуті;

-  100 справ залишились нерозглянутими (щодо 121 особи).

Було винесено 130 вироків (засуджено 158 осіб), 10 справ щодо 10 осіб – закрито, 1 справа розглянута із застосуванням примусових заходів медичного характеру щодо 1 особи, 2 справи щодо 2 осіб повернуто на додаткове розслідування.

Перебували у провадженні справи:

         - за злочини проти життя та здоров’я особи  –  18 справ щодо 18 осіб;

         - злочини проти волі, честі та гідності особи – 4 справи щодо 9 осіб;

         - злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина – 3 справи щодо 3 осіб;

         - за злочини проти власності - 96 справ щодо 106 осіб;

- за злочини у сфері господарської діяльності – 23 справи щодо 36 осіб;

- за злочини проти громадської безпеки – 9 справи щодо 9 осіб;

- за злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту – 11 справ щодо 11 осіб;

- за злочини проти громадського порядку та моральності – 13 справ щодо 14 осіб;

- за злочини у сфері обігу наркотичних засобів - 30 справ щодо 42 осіб;

- за злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян – 6 справ щодо 9 осіб;

- за злочини у сфері службової діяльності – 24 справи щодо 31 особи;

         - за злочини проти правосуддя – 3 справи щодо 3 осіб;

         - за злочини проти встановленого порядку несення військової служби – 1 справа щодо 1 особи.

         До осіб, що засуджені, були застосовані такі види покарань:

-         18 штрафів (на суму 58 650 грн.);

-         2 громадські роботи;

-         10 арештів;

-         4 обмеження волі;

-         49 позбавлень волі;

-         77 осіб звільнено від відбування покарання, з них 72 – з випробуванням.

У І півріччі 2013 року в провадженні  суду, згідно звіту про розгляд матеріалів  кримінального провадження  (форма№1-1), перебувало 317 справ  з обвинувальним актом відносно 292 осіб, із них:

-  214 справ розглянуто,

- 103 справи залишилися нерозглянутими (щодо 123 осіб).

Було винесено 192 вироки (засуджено 192 особи), з них 70 із  затвердженням угод, 17 справ щодо 18 осіб – закрито, 5 справ розглянуто із застосуванням примусових заходів виховного характеру (щодо 5 осіб).

Перебували у провадженні справи:

         - за злочини проти життя та здоров’я особи  –  15 справ щодо 15 осіб;

         - злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина – 1 справа щодо 1 особи;

         - за злочини проти власності - 167 справ щодо 173 осіб;

- за злочини у сфері господарської діяльності – 9 справ щодо 9 осіб;

- за злочини проти громадської безпеки –10 справ щодо 10 осіб;

- за злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту – 11 справ щодо 16 осіб;

- за злочини проти громадського порядку та моральності – 7 справ щодо 11 осіб;

- за злочини у сфері обігу наркотичних засобів - 44 справи щодо 49 осіб;

- за злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян – 3 справи щодо 3 осіб;

- за злочини у сфері службової діяльності – 9 справ щодо 9 осіб;

         - за злочини проти правосуддя – 6 справ щодо 6 осіб;

         - за злочини проти встановленого порядку несення військової служби – 5 справ щодо 6 осіб.

         До осіб, що засуджені, були застосовані такі види покарань:

-         84 штрафи (на суму 140 020 грн.);

-         7 громадських робіт;

-         1 виправні роботи;

-         6 арештів;

-         3 обмеження волі;

-         35 позбавлення волі;

-         56 осіб звільнено від відбування покарання, з них 54 – з випробуванням.

Згідно звіту (форми №2-А) про розгляд справ у порядку адміністративного судочинства за І півріччя 2013 року у провадженні Рівненського міського суду перебувало 680 справи, з них закінчено провадження у 553 справах (із прийняттям постанови – 457 справ, із закриттям провадження у справі – 13 справ, із залишенням заяви без розгляду – 78, із задоволенням позову 335. Залишилися нерозглянутими на кінець звітного періоду 127 справ.

Згідно звіту (форми №2-Ц) про розгляд справ у порядку цивільного судочинства за І півріччя 2013 року, у провадженні Рівненського міського суду перебувало:

- 2114 заяв про видачу судового наказу, 1913 з них розглянуті, видано 1331 судових наказів; 93 заяви про видачу судового наказу повернуто; відмовлено у відкритті провадження  по 489 справах.  На кінець звітного періоду 201 заява про видачу судового наказу залишилася нерозглянутою.

- 112 заяв про скасування судового наказу, 82 накази скасовано. Залишилися нерозглянутими на кінець звітного періоду 27 заяв про скасування судового наказу.

- 3004 справ позовного провадження, 2063 справи розглянуто, з них 1723 – із ухваленням рішення, із закриттям провадження у справі – 46 справ, із залишенням заяви без розгляду – 274 справи; 20 справ передано в інші суди.

- 193 справ окремого провадження, з них 168 справ розглянуто, 151 – із ухваленням рішення.

У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області згідно Звіту про розгляд судами справ про адміністративні правопорушення та щодо осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності (форма №3) за І півріччя 2013 року перебувало 2986 справ про адміністративні правопорушення, з них розглянуто 2734 справи, накладено адміністративне стягнення у 2316 справах, щодо 38 – застосовано заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП, 380 справ закрито, 223 – залишилися нерозглянутими на кінець звітного періоду.

На осіб, щодо яких було розглянуто справи про адміністративні правопорушення, були накладені такі стягнення:

-         попередження – 226;

-         штраф – 1906 (накладено штрафу на суму 1120102 грн., а сплачено добровільно 224 161 грн.);

-         конфіскація предмета – 9;

-         позбавлення спеціального права – 40;

-         громадські роботи – 120;

-         виправні роботи -2;

-         адміністративний арешт – 13.

Найбільшу кількість справ про адміністративні правопорушення складають  справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 130, 163-1, 163-4, 173, 173-2, 184  КУпАП.

 

Голова Рівненського міського суду                                                                      М.К.Герасимчук                                                                                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз роботи Рівненського міського суду з розгляду звернень громадян

за І півріччя 2013 року

 

     На виконання плану роботи плану за І півріччя 2013 року мною, суддею Рівненського міського суду Гордійчук І.О. проведено аналіз роботи Рівненського міського суду з розгляду звернень громадян.

     Реалізуючи положення Закону України «Про звернення громадян», Указу Президента від 13.08.02 № 700 «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення», Указу Президента від 14.04.04 р. № 434 «Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів», Рівненським міським судом приймаються на облік та розглядаються звернення громадян.

     Діловодство за пропозиціями, заявами та скаргами громадян ведеться з дотриманням постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. N 348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації»

     До Рівненського міського суду за І півріччя 2013 року надійшло 154 звернення громадян, адресатами яких були:

69 – органи влади

67 – громадяни

18 – юридичні особи

 

     У отриманих зверненнях найчастіше ставились такі питання:

 

94 – надання інформації щодо руху по справі

16 – отримання копій судових рішень та виконавчих листів

4 – ознайомлення з матеріалами справи

1 – невиконання судових рішень

8 – процесуальні дії судді

8 – дії працівників суду

4 – тяганина при розгляді справи

19 – інше

     Письмові звернення реєструються канцелярією суду в журналі вхідної кореспонденції та в електронній системі документообігу, а потім в обліковуються на реєстраційно-контрольних картках у день їх надходження.

     Своєчасність розгляду звернень громадян особисто контролюється головою суду та керівником апарату суду, а ведення діловодства за зверненнями громадян покладена на працівника апарату суду.

     Випадків порушення строків вирішення звернень у судах допущено не було.

     Прийом громадян в судах здійснюється у визначені дні та години, відповідно до графіка, затвердженого головою суду. Графік особистого прийому громадян розміщено у приміщенні суду на довідковому стенді, а також на веб-сайті «Судова влада України».

     Надходження скарг щодо тяганини при розгляді судових справ пояснюється неявкою в судове засідання учасників судового розгляду, тривалим виконанням експертними установами призначених судом експертиз, також іншими причинами. Що стосується процесуальних дій судді (суду), то такі звернення надходять внаслідок правової необізнаності та не розумінням громадянами норм цивільно-процесуального та кримінально-процесуального законодавства.

     Проведений аналіз звернень громадян засвідчив недостатнє знання громадянами чинного законодавства, особливо в частині порядку оскарження рішень суду до вищої інстанції, а також внаслідок їх спроби самостійно захищати свої права та інтереси, а не користуватись кваліфікованою юридичною допомогою.

     Зокрема, 10 січня 2013 року, із прокуратури м. Рівне за належністю до Рівненського міського суду направлено звернення Кур’яти П.А. з приводу розгляду цивільної справи за його позовом до Рівненського поштампу про вселення в гуртожиток. У вказаному зверненні Кур’ята П.А. вказував на навмисне затягування суддею розгляду справи, з травня 2012 року. В ході перевірки обґрунтованості вказаної скарги, встановлено, що за заявою Кур’яти П.А. від 14 червня 2013 року ухвалою Рівненського міського суду від 15 червня 2012 року позов залишено без розгляду. Із заявою про видачу копії судового рішення Кур’ята П.А. до канцелярії суду не звертався.

     З метою недопущення повторних звернень, при їх розгляді працівник апарату суду з’ясовує їх суть, у разі потреби користується матеріалами справи, вживає інші заходи для об’єктивного вирішення питань авторів звернень та усунення причин і умов, які спонукають громадян скаржитись.

 

     Суддя Рівненського міського суду                                                                                    І.О. Гордійчук

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз роботи Рівненського міського суду з розгляду судом клопотань слідчих органів та скарг на їх дії у 1 півріччі 2013 року.

 

     На виконання плану роботи плану за І півріччя 2013 року мною,суддею Рівненського міського суду Цвіркуном О.С., проведено аналіз розгляду клопотань слідчих органів та скарг на їх дії.

     Розгляд скарг та клопотань належить до компетенції у Рівненському міському судді належить до компетенції чотирьох слідчих суддів. КПК України визначає що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. До них належать :

* Виклик слідчим ,прокурором ,судовий виклик і привід;

* Накладення грошового стягнення

* Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом

* Відсторонення від посади

* Тимчасовий доступ до речей і документів

* Тимчасове вилучення майна

* Арешт майна

* Затримання особи

* Запобіжні заходи.

     Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження обов’язково додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

     Рішення про застосування всіх без винятку запобіжних заходів –це виключна компетенція слідчого судді. Окрім того, слідчому судді належить право на скасування або зміну обраного заходу кримінально – процесуального примусу.

     Так, за період з 02.01.2013 року по 30.06.2013 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшло 2638 клопотань всього, з яких:

     * Тимчасовий доступ до речей та документів – 1942, з яких розглянуто 1887 (задоволено 1770, відмовлено у задоволенні 155, 17 повернутих), 55 залишок;

     * Продовження:застава – 2, з яких розглянуто і задоволено 2;

     * Проведення, призначення ревізії – 17. З яких 16 задоволено, і у задоволенні 1 відмовлено;

     * Строк ознайомлення з матеріалами справи – 4, з яких 4 задоволено;

     * Проведення огляду – 3- з яких одне задоволення у задоволенні двох відмовлено

     * Екстрадиційний,тимчасовий арешт – 2, з яких 2 задоволенні;

     * Арешт майна – 105, з яких задоволено 81 клопотання, у задоволенні 24 клопотань відмолвено;

     * Відсторонення від посади – 8, з яких 8 задоволено;

     * Дозвіл на затримання – 7, з яких 7 задоволено;

     * Допит свідка – 2, з яких одне задоволення, у задоволенні 1 відмовлено;

     * Домашній арешт – 26, з яких 26 клопотань задоволено;

     * Застава – 11, з яких 11 клопотань задоволено;

    * Особисте зобов’язання – 53 з яких 51 клопотання задоволено, у задоволенні двох клопотань відмовлено;

   * Тримання під вартою – 53, з яких 44 клопотання задоволено, з приводу 8 клопотань відмовлено, одне клопотання повернуто для усунення недоліків;

     * Зміна запобіжного заходу – 9, з яких задоволено 6, у задоволенні 3 відмовлено;

     * Накладення грошового стягнення – 2, і які були задоволенні;

     * Привід підозрюваного – 3, з яких два задоволення, у задоволенні 1 відмовлено;

     * Проведення обшуку житла – 343, з яких 283 задоволено, у задоволенні 60 клопотань відмовлено;

     * Продовження :тримання під вартою – 22, з яких 20 клопотань задоволено, по 2 клопотанням відмовлено;

   * Продовження : відсторонення від посади – 3, з яких два клопотання задоволено, у задоволенні одного клопотання відмовлено;

     * Продовження: домашній арешт – 7, які були задоволені;

     * Скасування арешту майна – 11, з яких 6 задовлено у по 5 клопотаннях було відмовлено у задоволенні;

     * Скасування запобіжного заходу – 1, у задовленні якого було відмовлено;

     * Тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом – 2, і які були задоволені.

     Аналізуючи підстави відмови у задоволенні клопотань щодо застосування запобіжних заходів, до основних можна віднести те, що слідчим органом у клопотанні не вказуються підстави для обрання саме такого запобіжного заходу в залежності від обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявності ризиків , передбачених ст.. 177 КПК України.

     До основних підстав для відмови у задоволенні решти клопотань, слід віднести недотримання слідчими органами вимог, встановлених КПК України, як до змісту клопотання, так і до його оформлення.

      Окрім того, до компетенції слідчого судді належить розгляд скарг в порядку ст.. 303 КПК України. Саме вказана стаття визначає вичерпний перелік рішень, дій або бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

     За період І-го півріччя 2013 року до Рівненського міського суду надійшло 75 скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчих органів, з яких розглянуто 73. З даного переліку 14 скарг було задоволено і зобов’язано особи, на чиї дії було подано скаргу, припинити дію; вчинити дію, або ж було скасовано рішення слідчого чи прокурора ,яке оскаржувалось. У задоволенні 45 скарг було відмовлено, в тому числі, відмовлено у відкритті провадження у зв’язку з тим, що скаргу було подано на рішення, дії або бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню. 14 скарг було повернуто у зв’язку з тим. що скарга була подана особою, яка не мала права подавати скаргу; скарга не підлягала розгляду у Рівненському міському суді, або ж скарга була подана після закінчення встановленого 10-денного строку на оскарження.

     Підсумовуючи все вищевикладене, слідчими суддями Рівненського міського суду Рівненської області розгляд клопотань слідчих органів, а також скарг на їх рішення, дії або бездіяльність, здійснюється без порушення встановлених процесуальних строків, на засадах законності, верховенства права, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, а також інших основоположних засадах кримінального судочинства.

 

Суддя Рівненського міського суду                                                                                              О.С.Цвіркун

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз причин скасування рішень Рівненського міського суду ухвалених на підставі ЦПК та КАС України за І півріччя 2013 року

 

 

         На виконання плану роботи станом на серпень 2013 року проведено аналіз причин скасування рішень Рівненського міського суду ухвалених на підставі ЦПК та КАС України за І півріччя 2013 року.

        

Аналізувалися цивільні справи, які знаходилися в провадженні міського суду і були направленні цим судом до апеляційної і касаційної інстанції в період першого півріччя 2013 року.

 

Статтею 129 Конституції України 1996 року до основних засад судочинства віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

 

Системний аналіз статей 309, 311, 338 ЦПК України свідчить про те, що судове рішення підлягає обов’язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо виявленні певні процесуальні порушення, які у вичерпному вигляді зазначені у п.п. 1-5 ч.1 ст. 331 ЦПК України.

 

Інші випадки порушення норм процесуального права відповідно до приписів ч. 3 статті 309ЦПК України можуть бути підставами для скасування рішення лише за умови, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи, і суд апеляційної інстанції в цих випадках повинен винести своє судове рішення по суті цивільного спору, не повертаючи для цього справу на новий розгляд.

 

Рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо :

-         справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;

-         рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу;

-         справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;

-          суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі;

-         Суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

 

         Відповідно до вимог ст. 294 ЦПК України сторони мають право на оскарження рішення суду першої інстанції у відповідні строки, передбаченні цією статтею. Отож, після надходження апеляційних скарг на судові рішення, здійснюється їх реєстрація в автоматизованій системі документообігу суду, після чого там робиться відповідна відмітка в обліково-статистичній картці. На апеляційній скарзі проставляється штамп вхідної кореспонденції із зазначенням дати надходження документа в суд та реєстраційного номера документа. Не пізніше наступного дня після надходження в суд, апеляція передається головуючому у справі, але бувають випадки, коли ця вимога порушується в зв’язку із великим потоком надходження кореспонденції в суд і в силу об’єктивних причин, виконати усі необхідні дії з реєстрації і передачі апеляції до головуючого у справі, неможливо. Вже на цій стадії починається затягування строків направлення апеляцій до відповідної інстанції.  

 

         Зазначено основні причини скасування судових рішень, особливо скасування у зв’язку з порушенням норм процесуального права. Переважна більшість судових актів скасована у зв’язку із недосконалістю законодавства або зміною чи відсутністю практики розгляду окремих справ.

                  

         Наприклад, цивільна справа № 569/886/13ц за позовом Дрозд Ольги Павлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Західінкомбанк» про повернення вкладу за депозитним договором. Рішенням Рівненського міського суду від 12 грудня 2012 року, позовні вимоги Дрозд Ольги Павлівни задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по вкладу в сумі 4359 доларів 12 центів США та 3 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу. 

Однак, рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду, апеляційну скаргу відповідача в частині задоволення позовних вимог на правову допомогу, задоволено частково.

         У мотивувальній частині рішення, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду вказували, що доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Підстав для скасування судового рішення немає. У той же час, вважалося завищеним розмір витрат на правову допомогу.

         Тобто в даній справі рішення Рівненського міського суду залишено без змін в частині заборгованості по вкладу, а змінено лише рішення в частині витрат на правову допомогу, зменшено суму витрати на правову допомогу з 3 000 грн. 00 коп. до 453 грн. 60 коп., відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації втрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

 

         Конкретні причини скасування рішень чи зміни їх встановити не завжди вдається. Досить вагомий відсоток скасування рішень суду є недосконалість законодавства, конкуренція спеціальної та загальної норми, спеціального та загального закону, не однакового застосування правових норм суддями при вирішенні справ по суті.  Існує правова норма, згідно з якою суддя навіть не зобов’язаний давати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні. Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки. Більше того, законом не передбачено, в яких випадках можна вважати, що було навмисно допущено суддею порушення закону чи несумлінність, що потягло за собою істотні наслідки.

         

         Закон носить загальний характер і, як правило, не може охопити всіх ситуацій, які виникають між юридичними особами чи підприємцями, між ними і органами державної влади, а нерідко суперечить іншому закону. Дуже часто закон можна тлумачити неоднозначно. Тому й виникають спори, які вирішувати дуже й дуже нелегко.

 

         Наприклад, цивільна справа № 1715/7733/12 за позовом Котковець Наталії Борисівни до Остапової Людмили Сергіївни, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог – Друга Рівненська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство «рівненське міське бюро технічної інвентаризації», Ткачук Єлизавети Василівни про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності. 15 березня 2013 року суддею першої інстанції було винесено рішення про часткове задоволення позовних вимог. Однак, рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду, апеляційну скаргу відповідачки Остапової Людмили Сергіївни було задоволено.                                     

         У мотивувальній частині рішення вказували, що суд першої інстанції помилково тлумачить пункти 4.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та необґрунтовано застосував правила книги шостої ЦК до спадкових правовідносин,             які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року, та не врахував роз’яснення, які містяться в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року про те, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного Кодексу Української РСР щодо прийняття спадщини.                                                                                                                           

     

         Сторона у справі може скористатись своїм правом оскаржити рішення суду до апеляційної та касаційної інстанцій.

 

         Нажаль, суди не застраховані від помилок. Труднощі виникають ще й тому, що сторони у справах нерідко по-різному тлумачать закон, надають різну оцінку доказам. Адже недарма в народі говорять: де два юристи, там три думки і в суд йде дві правди, а з суду — одна. Оцінити, наскільки права кожна з сторін і наскільки обгрунтовані доводи кожної з них, допомагає об’єктивність судді.

 

         Суддя не лише повинен відмінно знати законодавство, але й бути психологом, мати відчуття співпереживання до людського болю і т.д., а це не кожному дано. Візьміть одну справу з однаковими обставинами, дайте двом-трьом суддям і кожен вирішить її по-різному.
     

         Для того, щоб убезпечитися від серйозних помилок, потрібна певна спеціалізація. Щоб певну категорію справ розглядали одні судді, тоді і буде підвищуватися їх професіоналізм та навики щодо розгляду справ певної спрямованості.

     

           Концепція судової реформи передбачає створення кримінальних, цивільних, ювенальних, земельних судів. І для такої спеціалізації не потрібно аж надто багато коштів, треба лише відповідально поставитись до цього Верховній Раді, Президенту, юридичній громадськості.
     

           Причиною помилки судді також може бути неузгодженість, іноді некоректність законодавчих актів. Їх можна використати з певною метою.

         Ще одна з причин помилок, які допускаються суддями, є неналежна професійна підготовка правниками документів. Судді через зайнятість та інші причини не можуть їх своєчасно виявити.

 

           У кожній справі беруть участь як мінімум дві сторони з протилежними інтересами, які задовольнити одночасно просто неможливо. І навіть якщо суд першої інстанції допустив помилку, приймаючи рішення, в цивілізованих країнах цю ситуацію ніхто не драматизує. А питання вирішується шляхом подачі апеляції у вищестоящі судові інстанції з приведенням відповідних правових аргументів, без тиску на суддів, приниження та образ, оскільки це заборонено законом.

        

         Проблеми судочинства породжуються в першу чергу суспільством, а не «поганими» суддями. Всі знаходяться під впливом політики, економіки, права та моралі, які існують в державі. Попередженням скасування рішень є наявність професійних знань, досвіду, вихованості, об’єктивності, відповідальності при прийнятті рішень.
     

         Незважаючи на перевантаженість, змушені здійснювати правосуддя, часто керуючись розбалансованим матеріальним та процесуальним законодавством, яке має створюватися на підставі чіткої наукової концепції судово-правової реформи. Коріння судових помилок перш за все від недосконалості діючого законодавства.

 

         Наприклад, справа № 569/11913/13а за адміністративним позовом Синяка Ігоря Григоровича до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії. Постановою Рівненського міського суду та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог Синяку Ігорю Григоровичу. Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року касаційну скаргу відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено частково.

         У мотивувальній частині рішення Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, було вказано, що законодавець не передбачив можливість відрахування з пенсії, відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду.

         На прикладі даної справи вбачається недосконалість законодавства, зміна чи відсутність практики розгляду окремих справ.

 

         Наприклад, цивільна справа № 569/4466/13ц за заявою Макущенко Олега Івановича про встановлення факту, що має юридичне значення. 15 березня 2013 року суддею першої інстанції було винесено ухвалу про відмову у відкритті провадження та роз’яснено право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства. Однак, рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду, апеляційну скаргу Макущенка Олега Івановича було задоволено частково. Ухвалу Рівненського міського суду було змінено у зв’язку із помилковим формулюванням підстав застосування процесуальних норм.                                     

         Тобто колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду не погодилась із посиланням місцевого суду на те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у зв’язку з оскарженням рішення суб’єкта владних повноважень. Вданій справі слід було керуватися нормами ЦПК України, оскільки заявник не оскаржує дії суб’єкта владних повноважень, не вимагає визнати їх незаконними чи протиправними, а просить встановити факт, що має юридичне значення.          А заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судами загальної юрисдикції в порядку окремого або позовного провадження тільки за нормами ЦПК.

         Тому, на прикладі даної справи вбачається проблема застосування судами першої інстанції норм процесуального права.

 

         Отже, знову стикаємося із такою досить частою причиною скасування рішення як неповне зясування обставин, що має значення для справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

 

         Ще одна досить вагома причина скасування рішень є недостатнє матеріально-технічне забезпечення суду. На перший погляд, не можна прослідкувати зв’язок із  недостатністю коштів та як наслідок скасування рішень. Але, візьмемо таку причину, як скасування рішень в зв’язку із порушенням процесуальних норм права, а саме не належним чином повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. На цю процесуальну дію потрібні кошти, якими суд не забезпечений належно і як результат порушення норми права, яка тягне за собою скасування рішення. Оскільки дійсно, з однієї сторони не повідомлений належним чином відповідач, міг би з’явитися до суду і подати свої заперечення на вимоги, якими позивач обгрунтовує свої доводи. Відповідач вважається належно повідомленим тоді коли, до суду повернулося повідомлення із відомостями про вручення йому повістки, тобто відповідачу надсилається рекомендований лист з повідомленням про вручення, який потребує на це коштів. З іншої сторони відповідач може свідомо ігнорувати виклики в суд, коли йому приходять листи з повісткою про виклик в суд, про отримання яких суд не отримує ніяких відомостей. Ці ж самі обставини стосуються й інших осіб, які беруть участь у справі і які в силу ліміту коштів, повідомляються простими листами з повісткою – такі виклики як правило ігноруються і знову ж таки із цього виникає така причина скасування рішень як неповне з’ясування обставин, що має значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, до цього ж додається порушення норм процесуального права – не належним чином повідомлений відповідач, у відсутності якого прийнято рішення – розглянуто справу по суті. В результаті чого, досить обґрунтовано скасовуються такі рішення судами вищої інстанції. У глава 7 Цивільно-процесуального кодексу України „Судові виклики та повідомлення”, а саме в ст. 74 ч. 5 чітко зазначено, що судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилаються поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур’єрів.

 

         Наприклад, справа № 569/7030/13а за адміністративним позовом Круліковської Алли Богданівни до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне про визнання дій протиправними. Постановою Рівненського міського суду від 23 квітня 2012 року та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року було задоволено позовні вимоги позивачки. Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року касаційну скаргу відповідача – Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне, задоволено частково.

            У мотивувальній частині рішення Вищого адміністративного суду України, було вказано, що судами допущена неповнота встановлення фактичних обставин, що мають   значення для правильного вирішення справи.

 

         За приписами ч. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.                 

                     

         Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.                  

                      

         Проаналізувавши вищенаведені можливі причин скасування рішень Рівненського міського суду в першому півріччі 2013 року можна сказати, що є певні обєктивні причини, наприклад, такі як велике навантаження, колізії норм, є недосконалість законодавства, конкуренція спеціальної та загальної норми, спеціального та загального закону, не однакового застосування правових норм суддями при вирішенні справ по суті, а також неналежне матеріально-технічне забезпечення судів.     

        

         Під час проведення вказаного аналізу, можна прийти до висновку, що за аналізований період в Рівненському міському суді Рівненської області відмічається наявність професійних знань, досвіду, вихованості, об’єктивності, відповідальності при прийнятті рішень.

 

Для збереження вищезгаданої тенденції слід й надалі розвивати професійність, здійснювати семінарські заняття та підвищувати свій рівень професійних знань щодо однакового застосування закону при прийнятті рішень, а також звернути увагу та втілити у практику Концепцію судової реформи, яка передбачає створення кримінальних, цивільних, ювенальних, земельних судів.

 

 

         Суддя Рівненського міського суду                                                              Н.М. Діонісьєва             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ

причин порушення строків призначення та розгляду кримінальних справ у першому півріччі 2012 року в порівнянні зі справами кримінального провадження у першому півріччі 2013 року

 

Справедливість кримінального процесу, додержання прав людини неможливі без дотримання встановлених законом строків на відповідну процесуальну дію.

Точне і неухильне додержання процесуальних строків та об’єктивний розгляд кримінальних справ є обов’язком суддів і вони несуть особисту відповідальність за своєчасний і якісний розгляд справ.

Виконання завдань правосуддя у кримінальних справах, ефективність його здійснення і забезпечення невідворотності покарання щодо осіб, винуватих у вчиненні злочину, або виправдання невинуватих великою мірою залежать від якнайшвидшого вирішення судом цих справ по суті.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Також згідно з вимогами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Із моменту ратифікації Конвенції Україна взяла на себе низку зобов’язань у сфері захисту прав людини. Серед них відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України. З метою врегулювання відносин, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконувати рішення ЄСПЛ проти України, усунення причин порушення Україною норм Конвенції, впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини та створення передумов для зменшення кількості заяв до ЄСПЛ Верховною Радою України прийнято Закон України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у ст. 17 якого наголошується, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Для об’єктивного аналізу дотримання судами строків розгляду кримінальних справ та кримінальних проваджень важливим є визначити, у який строк має бути розглянуто кримінальну справу та кримінальне провадження.

Строк судового розгляду кримінальної справи починається з моменту надходження справи до суду першої інстанції з обвинувальним висновком (актом) і закінчується набранням вироком (постановою, ухвалою) законної сили і зверненням вироку (постанови, ухвали) до виконання.

 Згідно ст. 241 КПК України (в ред. 1960 р.) справа повинна бути призначена до досудового розгляду не пізніше десяти діб, а у разі складності справи – не пізніше тридцяти діб з дня надходження її до суду. За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду. Ст. 256 КПК України ( в ред.. 1960 р.) передбачає призначення справи до розгляду в суді не пізніше десяти діб, а у випадках складності справи – не пізніше двадцяти діб з дня досудового її розгляду. Судове засідання по кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Якщо справа не може бути розглянута в даному судовому засіданні в зв`язку з неявкою кого-небудь з осіб, витребуванням нових доказів, суд відкладає розгляд справи і вживає необхідні заходи. До закриття судового засідання суд зобов`язаний вислухати всі клопотання від учасників судового розгляду. Суд також не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певним часом, як і немає права обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом.

З вступом в дію нового Кримінально-процесуального кодексу України дещо змінено і самі строки підготовчого і судового розгляду. Так, відповідно до ст.314 КПК України (в ред. 2012 р.) після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного, виховного характеру, або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів повинен призначити підготовче судове засідання. Рішення, які суд має право прийняти у підготовчому судовому засіданні істотно не змінено в порівнянні з попереднім Кримінально-процесуальним Кодексом України.

Після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

В статті 318 КПК України зазначено, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. Однак суд за клопотанням прокурора або слідчого має право розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників, якщо обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду. В цьому випадку суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні вивчає його та додані до нього матеріали.

Слід зауважити, що строки у кримінальному процесі використовуються законодавцем як один із важелів впливу на суб'єктів кримінальних процесуальних правовідносин з метою виконання завдань судочинства та захисту прав і законних інтересів особи. Особливої уваги заслуговує положення КПК про дотримання розумного строку, яке є надзвичайно важливим для належного здійснення правосуддя. Право на судовий розгляд протягом "розумного строку" належить до категорії основних прав і свобод людини. Цьому праву кореспондує обов'язок держави в особі її відповідних органів здійснити всі належні заходи для організації розслідування та проведення судового розгляду у кримінальному провадженні так, щоб, з одного боку, встановити об'єктивну істину, а з другого боку, зробити це без зволікань у якомога коротший строк.

Поняття «розумний строк» є відносно новим і вперше вводиться у ст. 28 КПК.

Частиною 1 ст. 28 КПК визначено, що розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. У той же час у цій нормі зазначається, що розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. У КПК тривалість строків розгляду кримінального провадження не передбачена.

Згідно ч. 1 ст. 314 та ч. 2 ст. 316 КПК передбачаються строки, у які суд має призначити підготовче судове засідання (не пізніше п'яти днів з дня надходження обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності) та судовий розгляд (не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення). Але це не означає, що кримінальне провадження може здійснюватися невиправдано тривалий час. Саме для цього існує поняття "розумних строків".

Поняття «розумний строк» належить до оціночних і визначається з урахуванням низки обставин. Так, ч. 3 ст. 28 КПК передбачені критерії для визначення розумності строків кримінального провадження, до яких належать: складність кримінального провадження, поведінка учасників кримінального провадження, зокрема спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Для визначення складності кримінального провадження має ураховуватись кількість підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, а також обсяг та специфіка процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування. Це означає, що якщо у кримінальному провадженні задіяна велика кількість підозрюваних, обвинувачуваних, потерпілих та/або свідків, або підозрюваними, обвинувачуваними вчинена значна кількість кримінальних правопорушень, судовий розгляд у такому разі може потребувати значно більше часу, ніж у провадженні, у якому у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачується одна особа, кримінальне провадження складається з одного епізоду кримінального правопорушення та задіяна незначна кількість свідків і потерпілих.

Дуже важливими з точки зору дотримання судами розумного строку є положення ч. 5 ст. 28 КПК, відповідно до якого кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите. Особливу увагу слід приділяти розгляду кримінального провадження щодо осіб, які тримаються під вартою, та неповнолітніх осіб. Частиною 4 ст. 28 КПК передбачено, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Проведений аналіз свідчить, що Рівненський міський суд забезпечує повний всебічний і об’єктивний розгляд кримінальних справ, з дотриманням вимог процесуального закону.

Встановлено, що Рівненський міський суд при розгляді кримінальних справ дотримуються процесуальних строків, передбачених ст.ст. 241,256 КПК України (в ред. 1960 р.). та ст.ст. 314, 316 КПК України (в ред. 2012 р.)

Як вбачається зі статистичних матеріалів, судом в основному забезпечується своєчасне, законне і правильне вирішення кримінальних справ.

Згідно статистичних даних за 2012 рік, станом на 30 червня 2012 року в провадженні Рівненського міського суду знаходилось 680 кримінальних справ. З них : 352 справ розглянуто. В тому числі з постановленням вироку 320 справ, 12 справ – закрито, 3 справи – застосовано заходи медичного характеру, 9 справ – повернуті на додаткове розслідування, 6 справ – повернуті за підсудністю, 2 справи – повернуті прокурору за ст.249-1 КПК України.

Крім того, за звітній період в провадженні Рівненського міського суду. За перше півріччя 2013 року перебувало 285 кримінальних проваджень, із них 208 кримінальних проваджень розглянуті.

Як і при розгляді кримінальних справ так  і при розгляді кримінальних проваджень мають місце факти відкладення їх розгляду, зокрема через не доставку підсудних, які знаходяться під вартою, неявку підсудного, хворобу підсудних, неявку свідків, потерпілих, неявку прокурора, неявку захисника, неявку інших учасників процесу.

Вивчення та аналіз причин тривалого розгляду кримінальних справ та кримінальних проваджень, співставлення цих відомостей зі статистичними даними дає підстави для висновку, що тривалий розгляд зумовлений як об’єктивними причинами, що не залежать від суду, так і суб’єктивними.

До об’єктивних причин тривалого розгляду кримінальних справ належать такі:

1. Невиконання процесуальних обов’язків учасниками процесу.Ця причина є найбільш поширеною. Як правило, несумлінне ставлення до виконання процесуальних обов’язків виявляють представники захисту.

Крім того, є випадки перенесення судових засідань через нез’явлення прокурорів, народних засідателів, потерпілих, перекладачів або у зв’язку із заміною захисника (інколи неодноразовою).

 

2. Неявка свідків у судове засідання. Одним із чинників, який перешкоджає суду вчасно розглянути справу, є нез’явлення в судове засідання свідків, що може бути ознакою низької правосвідомості населення. Ці причини набувають особливої гостроти, якщо дані особи проживають за межами області.

Виконуючи вимоги закону про безпосереднє дослідження доказів у кримінальній справі, у тому числі допит свідків у суді, суди досить часто відкладають слухання справи для повторного виклику свідків, які не бажають з’являтися до суду, інколи застосовуючи до них примусовий привід (проте постанови про примусовий привід органи внутрішніх справ здебільшого не виконують). У разі відкладення розгляду справ судді не завжди дотримуються вимог ст.292 КПК і не повною мірою використовують можливості розгляду справ за відсутності потерпілих та свідків (стст.290, 291, 306 КПК).

3. Невиконання органами внутрішніх справ постанов суду про вчинення окремих дій. На жаль, не завжди виконуються постанови суду про примусовий привід свідків; привід підсудних, до яких застосовано запобіжних захід у виді підписки про невиїзд, у разі, коли інші підсудні перебувають під вартою; привід потерпілих, з’явлення яких до суду є обов’язковим.

Рівень виконання постанов про примусовий привід та судових доручень є стабільно низьким. Зокрема, рапорти із зазначенням причин, з яких неможливо забезпечити явку учасників судового процесу, часто надходять до суду вже після визначеної в постанові дати судового засідання.

Із боку органів прокуратури та МВС відсутній належний контроль за виконанням таких постанов суду, а судді, у свою чергу, не реагують на такі випадки окремими ухвалами.

Відкладення розглядом справ з цих причин призводить до справедливого нарікання інших учасників процесу на зволікання розгляду справи, принижує авторитет правоохоронних органів та судової влади у спроможності своєчасного та справедливого розгляду справи.

Незважаючи на те, що безперервність судового засідання сприяє повному, послідовному і правильному безпосередньому сприйняттю суддями всіх обставин справи при аналізі та оцінці доказів по справі, в практиці судів є частими випадки зайвих та довготривалих перерв судових процесів, що є однією з причин тривалого розгляду справ.

Однією з причин тривалого розгляду справ, як свідчить аналіз, є відкладення розглядом справ, зокрема і тих, по яких особи утримуються під вартою, в зв’язку з перебуванням головуючого у справі у відпустці чи хвороби головуючого.

Значна кількість справ відкладається судом, притому на тривалий час, у зв’язку з підготовкою учасників процесу до судових дебатів та останнього слова.

Причинами тривалих перерв у розгляді кримінальних справ були: заявлення клопотань  про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, направлення судових доручень в порядку ст. 315-1 КПК України. Задоволення таких клопотань, а в подальшому відсутність контролю за їх виконанням, призводить до затягування розгляду справ.

Питанню дотримання вимог чинного законодавства щодо своєчасного розгляду кримінальних справ та кримінальних проваджень Рівненському міському суду приділяється постійна увага Апеляційним судом Рівненської області при надані практичної допомоги суддям, проведенні семінарів, навчань та на нарадах суддів області.

 

 

 

Суддя Рівненського міського суду                                               Бердій М.А.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ

стану обліку, зберігання та знищення речових доказів,

що знаходяться в Рівненському міському суді

 

        

         На виконання плану роботи станом на листопад 2013 року мною, суддею Рівненського міського суду Харечком С.П., проведено аналіз стану обліку, зберігання та знищення речових доказів, що знаходяться в Рівненському міському суді.                 

Аналізувався рух речових доказів, а саме їх облік, зберігання та знищення, що знаходяться в Рівненському міському суді.

Проведеним аналізом встановлено, що за вказаний період грубих порушень щодо обліку, зберігання та знищення доказів, що знаходяться в Рівненському міському суді не виявлено.

         Приймання, облік, зберігання, знищення речових доказів та приймання, облік, зберігання особистих документів у судових справах, здійснюється відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді.

         Згідно плану роботи було перевірено стан обліку, зберігання та знищення речових доказів, що знаходяться в суді.

         Для зберігання речових доказів в Рівненському міському суді обладнено спеціальне приміщення зі стелажами, решітками на вікнах, оббитими металом дверима.

         Для роботи з речовими доказами по кримінальних справах (зберігання, обліку тощо) наказом голови Рівненського міського суду призначено Горбову М.О., а по адміністративних справах Ковалевич Л.В.

         Приймання, облік і зберігання речових доказів у кримінальних, цивільних, адміністративних справах і справах про адміністративні правопорушення, провадяться відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, методичного посібника про порядок роботи суду по зберіганню, обліку і передачі речових доказів по кримінальних, цивільних справах та іншими нормами чинного законодавства.

         Для обліку речових доказів у суді ведеться журнал обліку речових доказів. Ведення журналу обліку речових доказів здійснюється за правилами ведення документів суворої звітності. Кожний аркуш журналу пронумерований, прошнурований і скріплений гербовою печаткою, а також підписом голови суду.

         Усі речові докази, що надходять до суду, реєструються в день їх надходження. У разі надходження речових доказів у кримінальних справах їх наявність перевіряється за довідкою про речові докази, складеною органами досудового слідства. Працівник суду, приймаючи речові докази від органу досудового слідства, перевіряє цілісність (схоронність) упаковки і печаток на ній.

         У випадку порушення цілісності упаковки працівник суду в присутності голови суду або судді, а також особи, яка доставила речові докази, розпечатує упаковку та звіряє наявність речей, що містяться в ній, із записами про речові докази в довідці до обвинувального висновку і з постановою про приєднання речових доказів до кримінальної справи. Якщо наявність речових доказів відповідає записам у довідці до обвинувального висновку та постанови про приєднання до справи речових доказів, вони знову запаковуються та опечатуються. Про проведене розпечатування складається акт, який підписується особами, у присутності яких проводилося розпечатування, та долучається до справи. Якщо при розпечатуванні упаковки встановлена невідповідність фактичної наявності речових доказів записам у довідці до обвинувального висновку і постанові про долучення до справи речових доказів, а також коли записи на упаковці (опис вмісту упаковки) не відповідають цим записам, справа не приймається до з'ясування посадовими особами зацікавлених органів причин невідповідності. Про встановлену невідповідність складається акт, який підписується головою суду (суддею), працівником відповідального за речові докази суду, а також особою, яка здійснювала доставку речових доказів. Копія акта надсилається органу, що надсилав справу.

         Суд не приймає предмети та речі, у тому числі одяг обвинувачених, годинники, гроші та інші речі, що надійшли в суд разом зі справою, але визнані в установленому порядку речовими доказами. Про повернення таких речей складається акт, який підписується головою суду (суддею), працівником відповідального за речові докази в суді та особою, яка здійснила доставку речових доказів у суд. Копія акта надсилається органу, що надіслав справу.

         При реєстрації речових доказів у суді їм присвоюється номер (порядковий номер у журналі), у якому вказуються дата надходження, найменування речового доказу, кількість, номер справи, до якої вони долучені, прізвище, ім'я, по батькові обвинуваченого. Після реєстрації речового доказу до його упаковки чіпляється бірка, на якій зазначається номер, за яким справа зареєстрована в суді, а також указується номер речового доказу.

         Вилучені в арештованих паспорти, військові квитки, трудові книжки та інші особисті документи зберігаються в окремому опечатаному пакеті, до справи підшивається опис (реєстр) вилучених документів, який нумерується черговим номером аркуша справи.

         У разі закриття справи або звільнення з-під варти власника вилучені речі повертаються йому під розписку.

         У випадку засудження до позбавлення волі військовий квиток і приписне свідоцтво призовника, не пізніше семи днів після набрання вироком законної сили, надсилаються у військовий комісаріат за місцем останньої реєстрації, а паспорт разом з розпорядженням суду про виконання вироку - у місце ув'язнення. Усі інші документи, якщо вони не мають значення для справи, за згодою засудженого повертаються його родичам або зберігаються, в справі до звільнення та витребування їх засудженим.

         Додані до справи як речові докази дорогоцінні метали, вироби з дорогоцінних металів, лом дорогоцінних металів, дорогоцінне каміння, перли, монети з дорогоцінних металів, готівка національної та іноземної валют, банківські платіжні документи в національній валюті, платіжні документи в іноземній валюті, сертифікати до набрання вироком (ухвалою, постановою) законної сили зберігаються у відповідних фінансових установах органів слідства або здаються ними на зберігання в установи Національного банку України. Приймати зазначені цінності на зберігання в суді категорично заборонено. Також не приймаються на зберігання в суд наркотичні засоби, вогнепальна та холодна зброя, що є речовими доказами, які зберігаються в камері схову речових доказів органів слідства.

         У випадку передавання справи та речових доказів в інший суд або прокуратуру про кожний з таких речових доказів робиться запис у журналі обліку речових доказів.

         Якщо речові докази не направлялися в суд, а зберігаються в органі досудового слідства чи в іншому органі (установі, підприємстві, в особи), у журналі обліку речових доказів робиться відповідний запис про їх місцезнаходження.

         Після винесення судового рішення в журналі обліку речових доказів зазначаються його дата та прийняте судом рішення щодо речових доказів.

         Якщо за судовим рішенням необхідно знищити речові докази, які зберігаються в суді, вони знищуються після набрання судовим рішенням законної сили. Знищення речових доказів проводиться комісією в складі не менше трьох осіб : судді - головуючого в суді першої інстанції, керівника апарату суду, секретаря судового засідання, секретаря суду чи іншого працівника апарату суду. Знищення оформляється актом, у якому зазначаються номер справи та дата судового рішення, дата, місце, спосіб знищення речових доказів (речового доказу), прізвища та посади членів комісії. Акт підписується всіма членами комісії, затверджується головою суду, чий підпис скріплюється гербовою печаткою суду, та долучається до матеріалів справи. У журналі обліку речових доказів (додаток 46) робиться запис про виконання судового рішення в частині знищення речових доказів; справа після проведення таких дій підлягає здачі в архів суду.

         В окремих випадках, коли це викликано особливими властивостями речових доказів, вони передаються іншим органам (органам внутрішніх справ, охорони здоров'я, представникам військових частин тощо). Разом з речовим доказом, який підлягає знищенню, надсилаються копія судового рішення та супровідний лист. Копія супровідного листа та отриманий після знищення акт про знищення підшивається до матеріалів справи. У журналі обліку речових доказів робиться запис про виконання судового рішення в частині знищення речового доказу; справа після проведення таких дій підлягає здачі в архів суду.

         Якщо речові докази перебувають за межами суду, копія судового рішення або витяг з нього (з указівкою про знищення речових доказів) надсилається за місцезнаходженням речових доказів. До суду повинен надійти належним чином оформлений акт про знищення речових доказів, який долучається до матеріалів справи, а в журналі обліку речових доказів робиться відповідний запис. Після проведення таких дій справа підлягає здачі в архів суду.

         Про необхідність отримати речові докази суд повідомляє їх власника (якщо речові докази перебувають у суді). У разі особистої явки власника речового доказу обов'язково встановлюється його особа (на підставі паспорта чи іншого документа, який містить фотографію). У розписці про отримання речових доказів чітко зазначається, на підставі якого документа встановлено особу, а також указуються орган, що видав документ, місце та дата його видачі. Якщо речові докази отримує представник юридичної чи фізичної особи, крім указаних дій, необхідно вимагати пред'явлення відповідної довіреності, яка долучається до матеріалів справи разом з розпискою про отримання речових доказів.

         Речові докази, інші предмети, які необхідно повернути їх власнику, зберігаються в суді до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи. Якщо протягом шестимісячного строку клопотання про повернення речових доказів не надходило, працівник апарату суду, який відповідає за збереження речових доказів, доповідає про це судді – головуючому під час розгляду справи в суді першої інстанції чи голові суду, які відповідно до статті 41 Конституції України можуть розглянути це питання в порядку виконання судового рішення.

         Справа підлягає здачі в архів суду після долучення до матеріалів справи повідомлення про виконання судового рішення в повному обсязі.

         Якщо за судовим рішенням необхідно повернути речові докази, що перебувають на зберіганні  поза межами суду, копія судового рішення разом із супровідним листом надсилаються для виконання відповідному органу, установі, підприємству тощо, де перебувають на зберіганні речові докази. Про зазначену дію повідомляється власник.

         Справа підлягає здачі в архів суду після долучення до матеріалів справи повідомлення про повернення речового доказу власникові.

         У разі прийняття судом рішення щодо конфіскації речового доказу виконавчий лист, копія вироку та копія документа, що засвідчує місце зберігання речового доказу, передається для виконання органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням речового доказу.

         Справа підлягає здачі в архів суду після отримання судом і долучення до матеріалів справи виконавчого листа з відміткою про конфіскацію речових доказів.

         Речові докази в цивільних чи адміністративних справах, що подані сторонами, іншими учасниками процесу чи витребувані судом, зберігаються в справі або за окремим описом здаються працівником апарату суду в камеру схову речових доказів суду.

         Після набрання рішенням законної сили речові докази повертаються особам, від яких були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речові докази.

         Про рух речових доказів у справі працівник апарату суду робить відповідні записи в журналі обліку речових доказів.

         До матеріалів справи долучаються акти про знищення речових доказів, розписки осіб, яким повернуто речові докази, виконавчі листи, постанови у справах про адміністративні правопорушення разом з відмітками про повне виконання судового рішення. Акти про знищення речових доказів, долучені до матеріалів судових справ, повинні обов'язково затверджуватися керівником органу (установи, підприємства), що проводив знищення, з відбитком гербової печатки органу (установи, підприємства).

         Використання речових доказів для службових чи інших потреб категорично заборонено.

Також категорично забороняється працівникам апарату суду проводити реалізацію і придбання речових доказів, предметів конфіскації та приймати участь у прилюдних торгах щодо конфіскованого майна.

         Справа не може бути передана в архів суду без відповіді про виконання рішення суду в частині речових доказів. До отримання вказаної відповіді справа не здається в архів суду, а перебуває на контролі.

         Перевіревши стан обліку, зберігання та знищення речових доказів, що знаходяться в суді, порушень чи недоліків виявлено не було. Зберігання та знищення речових доказів, що знаходяться в суді здійснюється відповідно норм та правил чинного законодавства.

Під час проведення вказаного аналізу, можна прийти до висновку, що за аналізований період в Рівненському міському суді Рівненської області, відмічається оперативність, своєчасність та відповідальність щодо приймання, обліку, зберігання, знищення речових доказів та приймання, облік, зберігання особистих документів у судових справах – здійснюється суворо відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді.

Для збереження вищезгаданої тенденції з роботи із речовими доказами, рекомендується й надалі здійснювати контролі, вести реєстри суворої звітності, здійснювати контроль за прийманням, обліком, зберіганням, знищенням речових доказів та прийманням, обліком, зберіганням особистих документів у судових справах.

 

         05.11.2013 року

 

 

 

Суддя Рівненського міського суду                                  С.П.Харечко                                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ НАДХОДЖЕННЯ ТА РОЗГЛЯД СПРАВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ КОЛЕГІАЛЬНО РІВНЕНСЬКИМ МІСЬКИМ СУДОМ ЗА   1-е ПІВРІЧЧЯ  2013 РОКУ

 

        На виконання плану роботи станом на листопад 2013 року проведено аналіз надходження та розгляд справ кримінального провадження колегіально Рівненським міським судом за І півріччя 2013 року.        

Аналізувалися кримінальні справи, які знаходилися в провадженні Рівненського міського суду, провадження по яких відбулося колегіальним складом суду.

Відповідно до діючого законодавства України, у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом.

       Суд – це єдиний державний орган, на який покладена функція правосуддя. Відповідно до ч. 1 ст. 127 Конституції України, правосуддя здійснюють професійні судді й, у визначених законом випадках, народні засідателі та присяжні. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.

        У кримінальному судочинстві суд – це активний його суб’єкт. Тому не можна вважати суд виключно арбітром у кримінальному процесі. Коли суд здійснює правосуддя, він реалізує суддівську дискрецію, або суддівський розсуд. Суддівський розсуд – це передбачена юридичними нормами правозастосовна діяльність суду, яка здійснюється у процесуальній формі та встановлених кримінально-процесуальним законодавством межах, повинна бути мотивованою та полягає у виборі варіантів вирішення у кримінальному судочинстві правових питань, що виникають.

 

         Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів.

 

         Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.

 

         Кримінальне провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу" , та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, здійснюється:  в суді першої інстанції - колегіально судом у складі трьох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, а у разі здійснення кримінального провадження щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, та трьох присяжних.

 

         Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного кримінального провадження визначається згідно автоматизованої системи документообігу суду.

 

         За перше півріччя 2013 року в провадження Рівненського міського суду надійшло 7 справ, розгляд яких відбувається колегіальним складом суду.

 

        В шести з цих справ розгляд здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів.

 

       По одній кримінальній справі розгляд, за клопотанням підсудних здійснюється судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних .

 

       Станом на листопад 2013 року провадження у одній справі закінчено з винесенням вироку.

 

       З метою виконання завдань, які стоять перед судами щодо реалізації третьої – судової влади у державі, їх наділено широкими повноваженнями. Під час судового розгляду кримінальної справи по суті, діють всі принципи кримінального процесу. Отже, суди мають, на підставі закону, всі необхідні й достатні процесуальні та матеріально-правові засоби для правильного та неупередженого розгляду і вирішення кримінальної справи. Ніякі інші органи й посадові особи не наділено такими можливостями, як суд та суддя.

 

 

    Суддя Рівненського

    міського суду                                                                 Куцоконь Ю.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ

організації роботи в архіві Рівненського міського суду

 

 

На виконання плану роботи Рівненського міського суду за 2013 рік мною, суддею Рівненського міського суду Головчаком М.М. проаналізовано організацію роботи в архіві Рівненського міського суду.

Робота з архівом у Рівненському міському суді ведеться відповідно до Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади,місцевого самоврядування,підприємств,установ і організацій, затверджених наказом №16 від 16.03.2001 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 травня 2001 р. за № 407/5598,Інструкції про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду,зберігання в ньому,відбору та передання до державних архівних установ  та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду,затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №168 15 грудня 2011 року, Переліку типових документів,що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого  самоврядування, інших підприємств,установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджених Наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.1998 року №41,Переліку судових справ,що утворюються в діяльності суду,із зазначенням строків зберігання документів, затверджених наказом ДСА від 11.02.2010 року №22.

Проведеним аналізом встановлено, що за вказаний період грубих порушень щодо порядку передання до архіву суду, зберігання в ньому справ, що знаходяться в Рівненському міському суді, виявлено не було.

Приймання, облік, зберігання, знищення здійснюється відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді,затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 27.06.2006 року №68.

Згідно плану роботи було перевірено стан обліку, зберігання та знищення справ, що знаходяться в суді.

В архіві суду зберігаються матеріали з 1944 року по 2012 рік включно.

Архів суду розміщений в чотирьох приміщеннях. Три архіви розміщені в окремих приміщеннях на першому поверсі, вікна заварені металевою пластиною. Архіви оснащені стелажами та шафами.

Згідно п.7.7 розділу VII «Порядок зберігання справ в архіві суду та видавання справ та документів з архіву суду» Інструкції, усі стелажі (шафи) та їх полиці нумеруються арабськими цифрами. Стелажі (шафи) нумеруються зліва направо від входу до архівосховища, полиці на стелажах (у шафах) - зверху вниз зліва направо.

Підготовка та оформлення судових справ та документів суду для подальшого зберігання в архіві суду проводиться відповідно до Розділу IV Інструкції.

12 квітня 2013 року відповідно до наказу № 9 розроблений план роботи експертної комісії Рівненського міського суду на 2013 рік, який затверджений  головою Рівненського міського суду Герасимчуком М.К.

Відповідно до п.IV Інструкції, закінчені в діловодстві суду справи постійного, тривалого (понад 10 років) зберігання та з особового складу повинні здаватися до архіву суду для наступного зберігання та користування. Справи тимчасового зберігання (до 10 років включно) можуть передаватися до архіву суду за рішенням керівника апарату суду.

Підготовлені та оформлені судові справи та інші документи суду передаються канцелярією суду до архіву суду щороку.

 

Передання проводиться не пізніше 1 квітня поточного року за рік, що минув, випадків порушення графіку передання справ і документів до архіву суду  не було.

Справи з архіву суду видаються за відповідним журналом, під підпис.

В Рівненському міському суді облік кримінальних справ ведеться на комп'ютері, тому обліково-статистичні картки на кримінальні справи здані лише в електронному варіанті, що суперечить вимогам Інструкції, оскільки судові справи передаються до архіву за обліково-статистичними картками. Про передання їх до архіву в картці проставляється відмітка із зазначенням дати передання.

Порядок зберігання справ в архіві суду та видавання справ та документів з архіву суду здійснюється відповідно до розділу VII Інструкції.

Строки зберігання судових справ та інших документів визначаються у відповідності до положень „Переліку судових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів.

Станом на грудень 2013 року в суді знищені кримінальні справи до 2001 року включно, цивільні до 2007 року включно, адміністративні по 2009 рік включно. Інші документи, що утворюють діяльність суду, знищені у строки, визначені „Переліком".

У правому верхньому кутку кожної обліково-статистичної картки зазначено рік знищення справи та номер акту про знищення. Вироки і рішення по знищених справах, підшиваються в порядку номерів справ, нумеруються, обшиваються твердою обкладинкою. В кожному томі справи розміщені документи, з 25 кримінальних справ та 50 цивільних. На обкладинці кожного тому розміщено напис відповідно якого визначається рік розгляду справи та номер справ.

Вилучення справ та інших документів для знищення оформляється актами, які складені у відповідності з вимогами Інструкції.

Акти передачі та знищення справ зберігаються в окремому наряді в архіві суду та в хронологічній послідовності.

На даний час необхідно завершити прийняття до архіву суду справ, розглянутих в 2012 році.

Справа не може бути передана в архів суду без відповіді про виконання рішення суду в частині речових доказів. До отримання вказаної відповіді справа не здається в архів суду, а перебуває на контролі.      

Судові справи та документи, строк зберігання яких відповідно до Переліків закінчився, вилучаються для знищення. Вилучення справ та документів для знищення здійснюють секретарі суду спільно з особою, відповідальною за архів.

Під час проведення вказаного аналізу, можна прийти до висновку, що за аналізований період в Рівненському міському суді Рівненської області, відмічається оперативність, своєчасність та відповідальність щодо приймання, обліку, зберігання, знищення судових справах – здійснюється суворо відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді.

 

Для збереження вищезгаданої тенденції з роботи із речовими доказами, рекомендується й надалі здійснювати контролі, вести реєстри суворої звітності, здійснювати контроль за прийманням, обліком, зберіганням, знищенням судових справ.

 

14 листопада  2013 року                                                     М.М.Головчак 

 

 

 

 

 

 

А Н А Л І З

розгляду кримінальних справ по яких підсудні перебувають під вартою понад 6 місяців у 1 півріччі 2013 року.

На виконання плану роботи Рівненського міського суду Рівненської області станом на листопад 2013 року мною, суддею Рівненського міського суду Наумовим С.В., проведено аналіз розгляду кримінальних справ по яких підсудніперебувають під вартою понад 6 місяців у 1 півріччі 2013 року.

Так, за перше півріччя 2012 року в кінці звітного періоду під вартою понад 6 місяців перебувало 9 осіб, по 8 кримінальних справах. Щодо аналогічного періоду 2013 року, то кількість осіб, які перебували під вартою, становила 15 осіб по 13 кримінальних справах.

Проведеним аналізом встановлено, що кримінальні справи не були розглянуті у встановленні законом строки в зв’язку з певними об’єктивними та суб’єктивними причинами.

За результатами аналізу встановлено, що кримінальні справи, по яких підсудні тримаються під вартою та судове провадження щодо яких триває понад 6 місяців, розглядаються у порядку Кримінально-процесуального кодексу України1960 року (КПК 1960 р.).

Критерієм оцінювання розумності строку є складність справи, що може бути зумовлена як фактичними обставинами справи, так і різними правовими аспектами, пов'язаними зі справою опосередковано. Складність справи визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених, підсудних та інкримінованих епізодів злочинної діяльності, характеру фактичних даних, що підлягають встановленню, кількості учасників справи (потерпілих, свідків), обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення судового слідства, забезпечення допомоги перекладача, об'єднання матеріалів справи тощо.

Результати аналізу причин недотримання розумних строків розгляду кримінальних справ судами у порядку КПК 1960 р. стосовно осіб, які тримаються під вартою понад 6 місяців, свідчить, що основними причинами затримок при розгляді кримінальних справ (проваджень), по яким обвинувачені тримаються під вартою понад 6 місяців, є:

- неодноразові недоставлення підсудних, які тримаються під вартою, конвойною службою на судові засідання;

- неявка в судові засідання осіб, викликаних судом, без яких розгляд справи неможливий (свідки, потерпілі, експерт, перекладач);

- невиконання постанов суду про примусовий привід підсудних, свідків, потерпілих;

- неявка прокурорів;

- неявка захисників (адвокатів) підсудного;

- невиконання судових доручень (ст. 315-1 КПК України 1960 року);

- складність кримінальних справ, зумовлена значною кількістю учасників процесу, великим об'ємом пред'явленого обвинувачення та доказів, які належить дослідити;

- тривалий час проведення експертиз (інколи понад рік);

- надмірна завантаженість суддів, заміна суддів у зв'язку із закінченням у них повноважень, перебування суддів у відпустці, на лікарняних, у відрядженнях, неможливість брати участь у справі згідно зі ст. 54 КПК 1960 р.

Поширеною є практика відкладення судових засідань через зайнятість судді в іншій справі або перебування судді в нарадчій кімнаті. Відповідно до ст. 253 КПК 1960 р. на суд покладено обов'язки організаційного забезпечення судового розгляду кримінальної справи. Такі вимоги значно підвищуються у випадках тримання підсудних під вартою. Крім того, підсудні доставляються у судове засідання конвойною службою, що вимагає значних організаційних заходів та фінансових затрат з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 155 КПК 1960 р. запобіжний захід у вигляді взяття під варту не може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, за винятком випадків, коли ця особа, перебуваючи на волі, переховувалася від органів дізнання, досудового слідства чи суду, перешкоджала встановленню істини у справі або продовжила злочинну діяльність.

Як правило, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у справах, що перебувають у провадженні судів понад 6 місяців, обирався підсудним за вчинення тяжких та/або особливо тяжких злочинів. Проте існують випадки довготривалого тримання під вартою підсудних, які обвинувачуються у вчиненні злочинів невеликої тяжкості. Із узагальнень судів неможливо встановити усі обставини, що зумовили тримання під вартою підсудних, обвинувачених у вчиненні злочинів невеликої тяжкості, проте на суд покладено обов'язок переглядати питання подальшого застосування запобіжних заходів з урахуванням наявних ризиків у справі.

Однією із вагомих причин затримок у розгляді кримінальних справ (проваджень), по яких обвинувачені тримаються під вартою понад 6 місяців, є неявка у судові засідання свідків та/або потерпілих та невиконання постанов суду про примусовий привід учасників провадження (свідків, потерпілих). Крім цього, органи внутрішніх справ у більшості випадків не повідомляють суди про здійснення розшукових дій щодо осіб, стосовно яких судом застосовано привід.

Найбільш поширеною причиною відкладення розгляду справи є неявка у судове засідання свідків, що значною мірою перешкоджає своєчасному розгляду справ. Відповідно до ст. 292 КПК 1960 р. у випадку неявки викликаних свідків суд вислуховує думку учасників процесу про можливість розгляду справи і виносить ухвалу (постанову) про подальший розгляд справи або відкладення її розгляду. При цьому суд вживає заходів щодо примусового приводу свідків.

У всіх без винятку випадків це найбільш поширена причина відкладення судового розгляду. Найчастіше не з'являються до суду свідки та потерпілі в багатоепізодних справах з великою кількістю обвинувачених та інших учасників судового розгляду. При цьому під час розгляду кримінальних справ судам слід з'ясовувати причини неявки в судове засідання потерпілих та свідків. Показання зазначених осіб і підсудних, отримані під час проведення досудового слідства, можуть оголошуватись лише у випадках, передбачених статтями 301, 306 КПК 1960 р. Оголошення показань свідка, який не викликався до суду, є недопустимим. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 70 та ч. 3 ст. 72 КПК 1960 р. привід через органи внутрішніх справ здійснюється в тому разі, коли свідок чи потерпілий не з'явився без поважної причини.

Прослідковувалася тенденція, коли розгляд справ відкладається через неявку в судове засідання одного із підсудних, якому було обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, що змушує відкладати справу і повторювати виклик підсудного, а в разі повторної і подальших неявок – виносити постанови про привід, а згодом й про розшук даних осіб.

 По деяким  кримінальним справам неможливо винести процесуального рішення через їх зупинення, а саме призначення експертиз та оголошення в розшук підсудних.

Перешкоджає своєчасному розгляду справ у суді і те, що міри, які приймалися правоохоронними органами для встановлення місця знаходження підсудного, який ухиляється від суду і стосовно якого судом оголошено розшук, були не досить дієвими і лише після неодноразових нагадувань суддями, про необхідність виконання постанови суду про розшук підсудного і зміну йому запобіжного заходу на тримання під вартою, ці постанови суду виконувалися.

Також ще однією із причин, чому відкладаються справи є випадки, коли підсудні перед судовим засіданням заявляють клопотання про призначення їм захисників. В силу вимог закону,  суд зобов”язаний узгодити дату розгляду справи, в якій особа утримується під вартою, з його захисником. Захисники в поодиноких випадках не з”являються в судові засідання для участі в розгляді справи, що також унеможливлює розгляд справи на призначену дату.

Одним із найбільш проблемних питань у цьому контексті є бездіяльність органів внутрішніх справ, що полягає у невиконанні постанов про привід органами МВС (у багатьох випадках таких постанов суд виносить більше 10). Як правило, такі постанови не виконуються, судовий розгляд не забезпечується, а органи МВС не звітують перед судом про проведені заходи щодо виконання постанови про привід. У таких випадках в переважній більшості суди надсилали до органів внутрішніх справ запити, нагадування про виконання постанов про привід, які часто залишалися без відповідей. Лише в окремих випадках суд виносив окремі ухвали щодо вирішення питань бездіяльності органів внутрішніх справ або ж інформував (у формі листів) з цього приводу органи прокуратури.

Таким чином, зробивши аналіз кримінальних справ по яких підсудні перебувають під вартою понад 6 місяців у 1 півріччі 2013 року, можна зробити висновок, що вищевказані кримінальні справи, до попереднього розгляду призначаються в межах строків, передбачених ст. 241 КПК України.

В основному, кримінальні справи вказаної категорії, розглядаються суддями протягом розумних строків.

Разом із тим, по ряду кримінальних справ, в силу об’єктивних та суб’єктивних причин, рішення по суті судом не прийняті з вищенаведених причин.

Проаналізувавши розгляд кримінальних справ, по яких підсудні перебувають під вартою понад 6 місяців, є певні об’єктивні причин. В зв’язку з великим навантаженням на суддів та їх намаганням розглянути в першу чергу кримінальні справи, в яких підсудні утримуються під вартою, можливе порушення строків інших кримінальних справ.    

Головою суду, питання своєчасності розгляду кримінальних справ постійно контролюється, особливо тих, по яким підсудним обрано запобіжний захід тримання під вартою. В суді запроваджено практику контролю кримінальних справ, по яких підсудні утримуються під вартою: кожен суддя веде журнал реєстрації таких справ, де робить помітки про те, на якій стадії знаходиться судове слідство, які проведено дії для прискорення розгляду і звітує перед головою суду.

 

              Суддя Рівненського міського суду                   Наумов С.В.                          

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ

причин порушення строків призначення та розгляду кримінальних справ (кримінальних проваджень) у  2013 році

 

Справедливість кримінального процесу, додержання прав людини неможливі без дотримання встановлених законом строків на відповідну процесуальну дію.

Точне і неухильне додержання процесуальних строків та об’єктивний розгляд кримінальних справ і кримінальних проваджень є обов’язком суддів і вони несуть особисту відповідальність за своєчасний і якісний розгляд справ.

Виконання завдань правосуддя у кримінальних справах, ефективність його здійснення і забезпечення невідворотності покарання щодо осіб, винуватих у вчиненні злочину, або виправдання невинуватих великою мірою залежать від якнайшвидшого вирішення судом цих справ по суті.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Також згідно з вимогами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Із моменту ратифікації Конвенції Україна взяла на себе низку зобов’язань у сфері захисту прав людини. Серед них відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України. З метою врегулювання відносин, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконувати рішення ЄСПЛ проти України, усунення причин порушення Україною норм Конвенції, впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини та створення передумов для зменшення кількості заяв до ЄСПЛ Верховною Радою України прийнято Закон України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у ст. 17 якого наголошується, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Для об’єктивного аналізу дотримання судами строків розгляду кримінальних справ та кримінальних проваджень важливим є визначити, у який строк має бути розглянуто кримінальну справу та кримінальне провадження.

Строк судового розгляду кримінальної справи починається з моменту надходження справи до суду першої інстанції з обвинувальним висновком (актом) і закінчується набранням вироком (постановою, ухвалою) законної сили і зверненням вироку (постанови, ухвали) до виконання.

 Згідно ст. 241 КПК України (в ред. 1960 р.) справа повинна бути призначена до досудового розгляду не пізніше десяти діб, а у разі складності справи – не пізніше тридцяти діб з дня надходження її до суду. За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду. Ст. 256 КПК України ( в ред.. 1960 р.) передбачає призначення справи до розгляду в суді не пізніше десяти діб, а у випадках складності справи – не пізніше двадцяти діб з дня досудового її розгляду. Судове засідання по кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Якщо справа не може бути розглянута в даному судовому засіданні в зв`язку з неявкою кого-небудь з осіб, витребуванням нових доказів, суд відкладає розгляд справи і вживає необхідні заходи. До закриття судового засідання суд зобов`язаний вислухати всі клопотання від учасників судового розгляду. Суд також не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певним часом, як і немає права обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом.

З вступом в дію нового Кримінально-процесуального кодексу України дещо змінено і самі строки підготовчого і судового розгляду. Так, відповідно до ст.314 КПК України (в ред. 2012 р.) після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного, виховного характеру, або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів повинен призначити підготовче судове засідання. Рішення, які суд має право прийняти у підготовчому судовому засіданні істотно не змінено в порівнянні з попереднім Кримінально-процесуальним Кодексом України.

Після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

В статті 318 КПК України зазначено, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. Однак суд за клопотанням прокурора або слідчого має право розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників, якщо обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду. В цьому випадку суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні вивчає його та додані до нього матеріали.

Слід зауважити, що строки у кримінальному процесі використовуються законодавцем як один із важелів впливу на суб'єктів кримінальних процесуальних правовідносин з метою виконання завдань судочинства та захисту прав і законних інтересів особи. Особливої уваги заслуговує положення КПК про дотримання розумного строку, яке є надзвичайно важливим для належного здійснення правосуддя. Право на судовий розгляд протягом "розумного строку" належить до категорії основних прав і свобод людини. Цьому праву кореспондує обов'язок держави в особі її відповідних органів здійснити всі належні заходи для організації розслідування та проведення судового розгляду у кримінальному провадженні так, щоб, з одного боку, встановити об'єктивну істину, а з другого боку, зробити це без зволікань у якомога коротший строк.

Поняття «розумний строк» є відносно новим і вперше вводиться у ст. 28 КПК.

Частиною 1 ст. 28 КПК визначено, що розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. У той же час у цій нормі зазначається, що розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. У КПК тривалість строків розгляду кримінального провадження не передбачена.

Згідно ч. 1 ст. 314 та ч. 2 ст. 316 КПК передбачаються строки, у які суд має призначити підготовче судове засідання (не пізніше п'яти днів з дня надходження обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності) та судовий розгляд (не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення). Але це не означає, що кримінальне провадження може здійснюватися невиправдано тривалий час. Саме для цього існує поняття "розумних строків".

Поняття «розумний строк» належить до оціночних і визначається з урахуванням низки обставин. Так, ч. 3 ст. 28 КПК передбачені критерії для визначення розумності строків кримінального провадження, до яких належать: складність кримінального провадження, поведінка учасників кримінального провадження, зокрема спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Для визначення складності кримінального провадження має ураховуватись кількість підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, а також обсяг та специфіка процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування. Це означає, що якщо у кримінальному провадженні задіяна велика кількість підозрюваних, обвинувачуваних, потерпілих та/або свідків, або підозрюваними, обвинувачуваними вчинена значна кількість кримінальних правопорушень, судовий розгляд у такому разі може потребувати значно більше часу, ніж у провадженні, у якому у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачується одна особа, кримінальне провадження складається з одного епізоду кримінального правопорушення та задіяна незначна кількість свідків і потерпілих.

Дуже важливими з точки зору дотримання судами розумного строку є положення ч. 5 ст. 28 КПК, відповідно до якого кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите. Особливу увагу слід приділяти розгляду кримінального провадження щодо осіб, які тримаються під вартою, та неповнолітніх осіб. Частиною 4 ст. 28 КПК передбачено, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Проведений аналіз свідчить, що Рівненський міський суд забезпечує повний всебічний і об’єктивний розгляд кримінальних справ, з дотриманням вимог процесуального закону.

Встановлено, що Рівненський міський суд при розгляді кримінальних справ дотримуються процесуальних строків, передбачених ст.ст. 241,256 КПК України (в ред. 1960 р.). та ст.ст. 314, 316 КПК України (в ред. 2012 р.)

Як вбачається зі статистичних матеріалів, судом в основному забезпечується своєчасне, законне і правильне вирішення кримінальних справ.

Згідно статистичних даних за 2013 рік рівненським міським судом розглянуто 203 кримінальні справи

Крім того, за звітній період в провадженні Рівненського міського суду перебувало 689 кримінальних проваджень, із них 545 кримінальних проваджень розглянуті.

Як і при розгляді кримінальних справ так  і при розгляді кримінальних проваджень мають місце факти відкладення їх розгляду, зокрема через не доставку підсудних, які знаходяться під вартою, неявку підсудного, хворобу підсудних, неявку свідків, потерпілих, неявку прокурора, неявку захисника, неявку інших учасників процесу.

Вивчення та аналіз причин тривалого розгляду кримінальних справ та кримінальних проваджень, співставлення цих відомостей зі статистичними даними дає підстави для висновку, що тривалий розгляд зумовлений як об’єктивними причинами, що не залежать від суду, так і суб’єктивними.

До об’єктивних причин тривалого розгляду кримінальних справ належать такі:

1. Невиконання процесуальних обов’язків учасниками процесу. Ця причина є найбільш поширеною. Як правило, несумлінне ставлення до виконання процесуальних обов’язків виявляють представники захисту.

Крім того, є випадки перенесення судових засідань через нез’явлення прокурорів, народних засідателів, потерпілих, перекладачів або у зв’язку із заміною захисника (інколи неодноразовою).

2. Неявка свідків у судове засідання. Одним із чинників, який перешкоджає суду вчасно розглянути справу, є нез’явлення в судове засідання свідків, що може бути ознакою низької правосвідомості населення. Ці причини набувають особливої гостроти, якщо дані особи проживають за межами області.

Виконуючи вимоги закону про безпосереднє дослідження доказів у кримінальній справі, у тому числі допит свідків у суді, суди досить часто відкладають слухання справи для повторного виклику свідків, які не бажають з’являтися до суду, інколи застосовуючи до них примусовий привід (проте постанови про примусовий привід органи внутрішніх справ здебільшого не виконують). У разі відкладення розгляду справ судді не завжди дотримуються вимог ст.292 КПК і не повною мірою використовують можливості розгляду справ за відсутності потерпілих та свідків (стст.290, 291, 306 КПК).

3. Невиконання органами внутрішніх справ постанов суду про вчинення окремих дій. На жаль, не завжди виконуються постанови суду про примусовий привід свідків; привід підсудних, до яких застосовано запобіжних захід у виді підписки про невиїзд, у разі, коли інші підсудні перебувають під вартою; привід потерпілих, з’явлення яких до суду є обов’язковим.

Рівень виконання постанов про примусовий привід та судових доручень є стабільно низьким. Зокрема, рапорти із зазначенням причин, з яких неможливо забезпечити явку учасників судового процесу, часто надходять до суду вже після визначеної в постанові дати судового засідання.

Із боку органів прокуратури та МВС відсутній належний контроль за виконанням таких постанов суду, а судді, у свою чергу, не реагують на такі випадки окремими ухвалами.

Відкладення розглядом справ з цих причин призводить до справедливого нарікання інших учасників процесу на зволікання розгляду справи, принижує авторитет правоохоронних органів та судової влади у спроможності своєчасного та справедливого розгляду справи.

Незважаючи на те, що безперервність судового засідання сприяє повному, послідовному і правильному безпосередньому сприйняттю суддями всіх обставин справи при аналізі та оцінці доказів по справі, в практиці судів є частими випадки зайвих та довготривалих перерв судових процесів, що є однією з причин тривалого розгляду справ.

Однією з причин тривалого розгляду справ, як свідчить аналіз, є відкладення розглядом справ, зокрема і тих, по яких особи утримуються під вартою, в зв’язку з перебуванням головуючого у справі у відпустці чи хвороби головуючого.

Значна кількість справ відкладається судом, притому на тривалий час, у зв’язку з підготовкою учасників процесу до судових дебатів та останнього слова.

Причинами тривалих перерв у розгляді кримінальних справ були: заявлення клопотань  про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, направлення судових доручень в порядку ст. 315-1 КПК України. Задоволення таких клопотань, а в подальшому відсутність контролю за їх виконанням, призводить до затягування розгляду справ.

Питанню дотримання вимог чинного законодавства щодо своєчасного розгляду кримінальних справ та кримінальних проваджень Рівненському міському суду приділяється постійна увага Апеляційним судом Рівненської області при надані практичної допомоги суддям, проведенні семінарів, навчань та на нарадах суддів області.

  

Суддя Рівненського міського суду                                               Бердій М.А.

 


 
 
Судовий збір
Контакти
Розклад роботи
Лічильник установи
XII позачерговий з'їзд суддів України
Стратегічний план розвитку
Інструкція з діловодства
Рішення Європейського суду
Положення про автоматизовану систему документообігу суду
Проведення судових засідань в режимі відеоконференції
Безкоштовна правова допомога
Концепція галузевої програми інформатизації судів
Судова влада України у мережі Facebook

© 2002-2013 Державна судова адміністрація України
лист вебмайстру