Судова влада України
Рівненський міський суд Рівненської області
Інформація для громадян
ПРО СУД
Виконання вимог закону України "Про очищення влади"
Очищення влади
Технічна підтримка
Оприлюднення відомостей про справи про банкрутство

Офiцiйне представництво Президента України
Верховна Рада України
Урядовий портал
Відомості з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення

Показники ефективності діяльності

Рівненського міського суду

Рівненської області

 

за І півріччя 2014 року 

На виконання плану роботи Рівненським міським судом Рівненської області проведено аналіз роботи за І півріччя 2014 року.

Кримінальні справи

 

         · залишок справ і матеріалів, які не розглянуті з попереднього періоду – 246;

    в т.ч. залишок справ і матеріалів не розглянутих понад 1 рік – 23;

· кількість справ і матеріалів, що надійшли до суду – 2856;

·  кількість розглянутих справ і матеріалів – 2890;

·  залишок справ  і матеріалів, які не розглянуті на наступний період – 212;

    в т.ч., залишок справ і матеріалів не розглянутих понад 1 рік – 35;

·  кількість скасованих судових рішень – 32;

·  середня кількість справ та матеріалів, що перебували на розгляді в суді, на одного суддю – 155,1;

·  середня кількість розглянутих справ на одного суддю – 144;

·  відсоток скасованих судових рішень – 0,74%;

 Цивільні  справи

 · залишок справ і матеріалів, які не розглянуті з попереднього періоду – 1636;

    в т.ч. залишок справ і матеріалів не розглянутих понад 1 рік – 60;

· кількість справ і матеріалів, що надійшли до суду – 4713;

·  кількість розглянутих справ і матеріалів – 4932;

·  залишок справ  і матеріалів, які не розглянуті на наступний період – 1417;

    в т.ч., залишок справ і матеріалів не розглянутих понад 1 рік – 39;

· кількість скасованих судових рішень – 194;

·  середня кількість справ та матеріалів, що перебували на розгляді в суді, на одного суддю – 317,45;

·  відсоток розглянути справ – 76,16%;

·  середня кількість розглянутих справ на одного суддю – 247;

·  відсоток скасованих судових рішень – 3,3%;

Справи про адміністративні правопорушення

· залишок справ і матеріалів, які не розглянуті з попереднього періоду – 201;

    в т.ч. залишок справ і матеріалів не розглянутих понад 1 рік – 0;

· кількість справ і матеріалів, що надійшли до суду – 2385;

·  кількість розглянутих справ і матеріалів – 2273;

·  залишок справ  і матеріалів, які не розглянуті на наступний період – 313;

    в т.ч., залишок справ і матеріалів не розглянутих понад 1 рік– 0;

· кількість скасованих судових рішень – 21;

·  середня кількість справ та матеріалів, що перебували на розгляді в суді, на одного суддю – 129,3;

·  відсоток розглянути справ – 95%;

·  середня кількість розглянутих справ на одного суддю – 113;

·  відсоток скасованих судових рішень – 0,6%;

За 1 півріччя 2014 року до суду надійшло 1 звернення щодо неналежної організації роботи суду, але й воно не визнане обґрунтованим.

Загальна кількість вихідної документації (документів, справ, матеріалів)  за 1 півріччя 2014 року  – 25141.

Середня кількість вхідної документації (документів, справ, матеріалів) за 1 півріччя 2014 року на одного                    працівника апарату суду (за виключенням секретарів судових засідань і помічників суду) – 867.

    Кількість працівників апарату суду на одного суддю – 3-4;

Відсоток розглянутих справ Рівненським міським судом у 1 півріччі 2014 року  – 93,2%.

За 1 півріччя 2014 року було проведено 31 засідання з використанням режиму відеоконференцзв»язку.

У 1 півріччі 2014 року до суду викликано 1369 осіб з використанням sms-повідомлень

Наявність веб-сторінки суду, виконання вимог законодавства та рішень ради суддів загальних судів щодо веб-сторінки суду - +.

а результатами опитування громадян – відвідувачів суду з питань, що стосуються якості діяльності суду, з вказівкою дати цього опитування – 24.03.2014р.-27.03.2014р. 88%.

Результати показників діяльності суду за 1 півріччя 2014 року вказують на те, що з кожним роком динаміка розгляду справ Рівненським міським судом значно вища ніж у попередні роки. Навантаження збільшується, хоча кількість працівників залишається незмінною.

         

         Суддя  Рівненського

міського суду                                                     Сидорук Є.І.          

 

 

У відповідності до плану роботи Рівненського міського суду на перше півріччя 2014 року проведено узагальнення судової практики на тему: «Аналіз розгляду судом клопотань слідчих органів та скарг на їх дії у першому півріччі 2014 року». 

Чинним КПК України вперше введено поняття «слідчий суддя», яким відповідно до п.18  ч.1 ст.3 КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а у випадку, передбаченому ст. 247 КПК – голова чи за його визначенням, інший суддя суду апеляційної інстанції.

Поняття «заходи забезпечення кримінального провадження» чинним КПК вводиться вперше. Ці заходи застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених  КПК.

У відповідності до ст.131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

5) тимчасовий доступ до речей і документів;

6) тимчасове вилучення майна;

7) арешт майна;

8) затримання особи;

9) запобіжні заходи.

 Такі заходи забезпечення кримінального провадження, ходи можуть бути застосовані виключно на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Враховуючи, що узагальнення судової практики має істотне значення для забезпечення однакового застосування норм законів України, та для досягнення завдань кримінального провадження, з урахуванням необхідності дотримання та належної реалізації прав усіх учасників кримінального провадження в межах цього узагальнення проаналізовано судову практику розгляду слідчими суддями клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Даний Аналіз складається із вивчення розгляду судом клопотань слідчих органів та скарг на їх дії.

 

За перше півріччя 2014 року у провадженні Рівненського міського суду знаходилось  2194 клопотання,зокрема,з яких:

застосування запобіжних заходів -  112,

особисте зобов»язання – 28,

тримання під вартою – 33,

домашній арешт – 41,

застава – 10,

зміна запобіжного заходу – 2,

продовження під домашнім арештом -  11,

дозвіл на затримання з метою приводу – 11,

продовження строків тримання під вартою – 22,

обшук – 423,

тимчасовий доступ до документів – 1460,

арешт майна – 33,

скасування арешту майна – 5,

інші клопотання – 54

 

Як вбачається із наведеного найбільша кількість рішень слідчих суддів у сфері застосування заходів забезпечення кримінального провадження – 1460 стосується розгляду клопотань органів досудового розслідування про тимчасовий доступ до речей та документів.

Аналізуючи дане питання, приходжу до висновку, що кількість поданих на розгляд слідчих суддів клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів суттєво переважає над кількістю поданих клопотань про застосування інших заходів забезпечення кримінального провадження,що обумовлено тим, що речі та документи мають доказове значення у кримінальному провадженні, а отже отримання до них доступу є необхідним як з метою встановлення обставин у кримінальному провадженні та винних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, так і для їх долучення до матеріалів кримінального провадження в якості доказів.

 

Судова практика свідчить про те, що з клопотаннями про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів як правило звертається сторона кримінального провадження з боку обвинувачення, а саме, слідчі та прокурори, в той час, як випадки звернення до слідчих суддів з такими клопотаннями сторони кримінального провадження з боку захисту, перш за все це стосується захисників підозрюваних, є поодинокими, незважаючи на те, що відображення в новому КПК України норми закону, яка надає стороні кримінального провадження з боку захисту дане право, було спрямоване на закріплення механізму реалізації такої засади нового кримінального процесуального закону, як змагальність сторін та свобода в подані ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

 

Проведеним узагальненням встановлено, що звертаючись до слідчих суддів з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей і документів, слідчі та прокурори не завжди дотримуються вимог ч. 6 ст. 132, ст. 160 КПК України.

Так, одним з порушень, які допускаються слідчими та прокурорами є не долучення належним чином засвідченої копії витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання; не зазначення в клопотанні правової кваліфікації кримінального правопорушення, а лише вказівка на статтю (частину статті) КК України; відсутність повних та конкретних відомостей про речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати.

 

Так, згідно ч. 5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя вправі постановити ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що мають місце обставини, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 163 КПК України.

Таким чином, неявка в судове засідання без поважної причини сторони кримінального провадження, якою подане клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, свідчить про небажання підтримати подане клопотання та довести вищезазначені обставини, що в свою чергу, на нашу думку, повинно розцінюватися як підстава для відмови в задоволенні такого клопотання.

 

Основною причиною відмови в задоволенні клопотань слідчих та прокурорів про надання дозволів на тимчасовий доступ до речей і документів стало встановлення слідчими суддями під час розгляду клопотання факту не доведення наявності достатніх підстав вважати, що ці речі або документи перебувають чи можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв’язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а інколи взагалі не доведено, що речі або документи мають суттєве значення для встановлення будь-яких обставин у кримінальному провадженні, в рамках якого подається клопотання; за змістом клопотання не конкретизовано, до яких саме документів або речей необхідно надати тимчасовий доступ; взагалі не надано доказів необхідності вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів.

 

Як показує судова практика, в переважній більшості в клопотаннях сторони кримінального провадження з боку обвинувачення про тимчасовий доступ до речей і документів ставиться питання і про вилучення відповідних речей чи документів.

Однак,звертаючись із даним клопотанням є випадки,коли слідчі належним чином не обґрунтовують необхідність вилучення речей, а перш за все в більшості випадків це стосується вилучення оригіналів документів, без зазначення підстав, з яких для досягнення цілей кримінального провадження неможливо обмежитись вилученням належним чином засвідчених копій таких документів.

 

Існують в практиці слідчих суддів і таки випадки, коли орган досудового розслідування, отримавши дозвіл слідчого судді на тимчасовий доступ до речей чи документів, протягом строку дії ухвали судді безпідставно її не виконав і повторно звертається до слідчого судді з клопотанням аналогічного змісту.

Отже,оцінюючи потребу застосування такого примусового заходу в досудовому розслідуванні, слідчий суддя повинен переконатися в тому, щоб слідчим або прокурором уживалися заходи щодо одержання речей чи документів про тимчасовий доступ до яких йдеться в поданому клопотанні, в добровільному порядку.

 

Судова практика свідчить про те, що одними з розповсюджених умов порушення вимог кримінального процесуального закону, які допускаються слідчими та прокурорами під час звернення до слідчих суддів з клопотаннями про обшук є наступні:

- в клопотанні відсутні відомості про особу, якій належить житло чи інше володіння, або про особу, у фактичному володінні якої перебуває житло чи інше володіння, про обшук якого ставиться питання в поданому клопотанні;

-викладена в клопотанні правова кваліфікація кримінального правопорушення суперечить підставам для проведення обшуку, оскільки речі або документи, які планується відшукати, не мають відношення до кримінального правопорушення, в рамках якого подається клопотання про проведення обшуку;

-копії доданих до клопотання документів та інших матеріалів кримінального провадження, а також копія витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, належним чином не засвідчені, а інколи копії є такими, що їх зміст взагалі неможливо встановити;

-в клопотанні, в якому порушується питання про проведення обшуку будівлі або споруди, в якій розташовано декілька приміщення, кардинально різних за своїм функціональним призначенням, не міститься конкретної вказівки на те, в якому саме приміщенні необхідно провести обшук;

-в клопотанні не вказується індивідуальних або родових характеристик речей чи документів, які планується відшукати.

 

Проаналізувавши судову практику розгляду слідчими суддями місцевих судів клопотань про обшук можна прийти до висновку, що основними підставами відмов в задоволенні таких клопотань було встановлення слідчими суддями факту недоведеності слідчими або прокурорами того, що відшукуванні речі і документи мають значення для досудового розслідування; відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Тому встановивши невідповідність поданого клопотання вимогам ч. 3 ст. 234 КПК України, слідчі судді приймали рішення про необхідність відмови в задоволенні клопотання.

 

На відміну від КПК 1960 року колишній запобіжний захід, який застосовувався слідчими під час досудового слідства у кримінальних справах - підписка про невиїзд трансформовано новим КПК в особисте зобов’язання, яке полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, деякі з яких раніше не могли покладатися на особу, до якої було застосовано підписку про невиїзд або інші запобіжні заходи не пов’язані з триманням під вартою.

Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Всі клопотання  застосовані під час  досудового розслідування  слідчим суддею за клопотанням  слідчого та були погоджені із прокурором.

Підставою застосування запобіжного заходу була наявність  обґрунтованої  підозри  у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які давали достатні підстави  слідчому судді вважати, що підозрюваний  може здійснити  дії, такі як:  підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду;   вчинити інше кримінальне правопорушення.

При розгляді клопотань слідчим суддею враховувалися  обставини передбачені  ст. 178 КПК України.

По всіх справах на підозрюваного було покладено зобов’язання  виконувати  покладені на нього слідчим суддею  обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України.

У всіх ухвалах контроль за виконанням особистого зобов’язання  покладено на слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

При поданні клопотань дотримувалися вимоги ст. 184 КПК України.  До матеріалів  клопотань долучалися розписки  підозрюваного про отримання  клопотання та матеріалів, яким  обґрунтовувалась необхідність   застосування запобіжного  заходу.  

По кожній окремій особі виносилися окремі клопотання  про застосування запобіжного заходу.

При розгляді клопотань слідчими суддями  було дотримано вимог ст. 186 КПК України.

Після отримання клопотання  про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, який  перебував на свободі  слідчий суддя призначав дату судового засідання та здійснював судовий виклик осіб, які беруть участь у справі.

Розгляд клопотань  про застосування запобіжного заходу  здійснювався за участю прокурора, підозрюваного,  та слідчого.

Слідчим суддею, до якого прибув або ж був доставлений  підозрюваний  для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу роз’яснювалися його права, передбачені ч.2 ст. 193 КПК України.

Слідчий суддя зобов’язував підозрюваного, якому застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання,  прибувати за кожною вимогою  до суду.

Запобіжний захід  у вигляді особистого  зобов’язання по всіх справах обирався строком на два місяці, у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до ч.3 ст. 183 КПК України  слідчим суддею  визначався розмір застави, достатньої для  забезпечення  виконання підозрюваним  обов’язків,  передбачених  п.1,п.2,ч.5 ст. 194 КПК України.

По всіх розглянутих клопотаннях у відповідності до ст. 205 КПК України  ухвала слідчого судді, щодо  застосування запобіжного заходу  була негайно виконана після її оголошення.

Копію ухвали про  застосування запобіжного заходу невідкладно після проголошення було вручено  підозрюваним, що підтверджується розписками.

Відповідно до чинного КПК до повноважень слідчого судді в порядку забезпечення кримінального провадження віднесено вирішення клопотань органів

 

досудового розслідування про арешт майна.

Таких клопотань за перше півріччя 2014 року надійшло 33.

При поданні клопотань  про арешт майна  до слідчого судді, слідчими було дотримано вимог ст. 171 КПК України.

При розгляді клопотань даної категорії слідчими суддями  було дотримано вимоги ст. 172  та ст. 173 КПК України.

На протязі аналізованого періоду  подано 5 клопотань про скасування арешту на майно.

Окрім того, до компетенції слідчого судді належить розгляд скарг в порядку ст. 303 КПК України. Саме вказана стаття визначає вичерпний перелік рішень, дій або бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

До Рівненського міського суду було подано  115 скарг  на дії, рішення чи бездіяльність  слідчого, прокурора та інших осіб під час добудованого розслідування, це зокрема :

Бездіяльність слідчого , прокурора – 62 справи,

Рішення слідчого, прокурора  про зупинення досудового розслідування – 1 справа,

Рішення слідчого про закриття кримінального провадження – 35 справ, 

Рішення прокурора про закриття кримінального провадження – 7 справ,

Рішення, дії чи бездіяльність  слідчого або прокурора про застосування заходів безпеки – 1 справа,

Рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій – 2 справи,

Інші скарги – 7 справ,

Заяви про відвід – 13 справ.

 

Зокрема, статтею 303 КПК України, передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.

Відповідно до статті 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Відповідно до частини 2 статті 304 скарга повертається, якщо: скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого  частиною першою статті 304, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайшов підстав для його поновлення.

Відповідно до частини 4 статті 304 КПК слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Основними причинами повернення скарги особі, яка звернулась зі скаргою, відповідно до частини 2 статті 304 КПК,  було звернення особи зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність слідчого або прокурора після закінчення строку, передбаченого   ч. 1 ст. 304 КПК України, та звернення особи зі скаргою, яка не підлягала розгляду  в цьому суді. Також спостерігаються  випадки повернення скарги особі, яка її подала, у зв'язку з тим, що вказана особа не мала права її подавати. Непоодинокими є випадки повернення скарги особі, яка її подала, у зв´язку з тим, що скарга не підлягала розгляду в суді.

Проведене узагальнення показало, що основною причиною відмови у відкритті провадження було звернення особи зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність, які відповідно до вимог ст. 303 КПК України не підлягають оскарженню до слідчого судді на стадії досудового розслідування.

Закриваючи провадження з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого  або прокурора під час досудового розслідування,  слідчі судді виходять з положень  ч.2 ст. 305 КПК України, відповідно до яких слідчий чи

 

прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені п. п. 1, 2, 5, 6 частини першої статті  303 КПК України, припинити дію чи бездіяльність, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

 Перелік рішень, які слідчий суддя може постановити за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування визначається статтею  307 КПК України.

Згідно з частиною другою статті 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя має постановити ухвалу про:

скасування рішення слідчого чи прокурора;

зобов'язання припинити дію;

зобов'язання вчинити певну дію;

відмову у задоволенні скарги.

Аналіз судової статистики надходження та розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, показує, що найбільш чисельною категорією скарг - є саме скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР  після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов´язаний вчинити у визначений  Кодексом строк.

Проведене узагальнення показало, що скарги передаються на розгляд слідчим суддям  відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст. 35 КПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Стаття 309 КПК України передбачає оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування.

Так, відповідно до статті 303 КПК України на досудовому розслідуванні може бути оскаржена дія, бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов´язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Як зазначається в статті 220 КПК України,  клопотання сторони захисту про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий зобов´язаний розглянути в строк не більше трьох днів з моменту  подання і задовольнити  їх за наявності відповідних підстав.

Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора передбачений параграфом 3  глави 26 КПК України. Разом з цим, відповідно до вимог КПК України, такі скарги судом не розглядаються, а відтак будь-яких даних щодо узагальнення судової практики розгляду таких скарг, надати не  можливо.

 

Даний аналіз розгляду судом клопотань слідчих органів та скарг на їх дії,проведений з метою забезпечення єдності в застосуванні законодавства, що регламентує та гарантує здійснення судового контролю.

 

 

Суддя Рівненського міського суду                                         М.М.Головчак 

 

 

 

Аналіз роботи суду з

     розгляду звернень громадян

   за І півріччя 2014 року

  

Мною, суддею Рівненського міського суду Кухарцем В.М. було проведено аналіз роботи суду з розгляду звернень громадян за І півріччя 2014 року.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.20 Закону України №393-96-ВР від 02.10.1996 р. «Про звернення громадян» (з наступними змінами та доповненнями) звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше  одного  місяця  від дня їх надходження,  а ті, які не потребують  додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти  днів  від  дня  їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити  порушені у  зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу,  підприємства, установи, організації  або його заступник  встановлюють  необхідний термін для його розгляду,  про  що  повідомляється  особі, яка подала звернення. При цьому загальний  термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може  перевищувати сорока п'яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду  може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством  пільги, розглядаються у першочерговому порядку. 

Порядок реєстрації, обліку та надання відповідей на скарги, заяви та звернення передбачено також пунктом 9 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом №173 Державної судової адміністрації від 17.12.2013 р. 

 

Відповідно до пункту 9.1.Інструкції звернення громадян, що не підлягають розгляду відповідно до процесуального законодавства України, розглядаються в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», а після реєстрації в автоматизованій системі документообігу діловодство за ними ведеться згідно з Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. №348.

А як передбачено пунктом 9.2 Інструкції порядок роботи у суді із запитами на отримання публічної інформації здійснюється відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», Положення про забезпечення доступу до публічної інформації у суді та внутрішньо-організаційних документів суду.

За перше півріччя 2014 року до Рівненського міського суду надійшло 67 скарг та заяв фізичних, юридичних осіб, державних органів та установ. З них зокрема,

12  звернень щодо руху справ,

10 звернень щодо отримання процесуальних документів у справах,

7 звернень щодо надання інформації,

4 звернення щодо ознайомлення з матеріалами справи,

7 скарг щодо процесуальних дій суддів,

3 звернення щодо виконання рішення суду,

1 скарга щодо неналежної роботи суду.

7 звернень щодо повернення помилково сплаченої частини судового збору,

16 інших категорій звернень,

37 запитів щодо діяльності суду.

Не розглянутих звернень, скарг та порушень строків відповідей на них мною при перевірці виявлено не було.

Проаналізувавши заяви, скарги, звернення фізичних та юридичних осіб, приходжу до висновку, що більшість з них стосуються безпосереднього розгляду справ, своєчасного ненадання копій процесуальних документів учасникам судових розглядів, неможливість ознайомлення з матеріалами справи, своєчасного не надіслання справ до апеляційних судів.

Всі звернення було детально вивчено, надано відповіді в межах встановлених строків, виявлені порушення усунуто.

Основною причиною звернень громадян є незнання або низький рівень знання чинного законодавства, велика завантаженість справами суддів, перебування суддів на лікарняних та у відпустках, недоліки в роботі автоматизованої системи документообігу суду, постійна зайнятість секретарів судових засідань у розгляді справ, що спричиняє порушення строків виконання справ, тощо.

Працівниками Рівненського міського суду постійно вживаються заходи до зменшення скарг та звернень громадян – головою суду та керівником апарату проводяться оперативні наради, бесіди з секретарями судових засідань та помічниками суддів щодо правильного виконання своїх функціональних обов`язків щодо роботи з громадянами, виконання вимог Інструкції щодо ознайомлення учасників судових розглядів з матеріалами справ, своєчасної видачі рішень у справах, надіслання справ до апеляційних інстанцій.

07 липня 2014 року.

 

Суддя Рівненського міського суду                                   В.М.Кухарець

 

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ ПРИЧИН СКАСУВАННЯ РІШЕНЬ

РІВНЕНСЬКОГО МІСЬКОГО СУДУ  У  І  ПІВРІЧЧІ 2014 РОКУ

 

Відповідно до статті 1 Цивільно-процесуального кодексу України, одним із основних завдань цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

 Так в Рівненському міському суді за період І півріччя 2014 року перебувало  4901 справ, в тому числі  4303 справ  надійшло у звітному періоді. Розглянуто з них 4385 справ.

Крім того перебувало в провадженні 131 справа за заявами окремого провадження,  120 справ надійшло у звітному періоді, з них розглянуто 117 справ.

Проаналізувавши справи позовного провадження, 2013  справ було розглянуто за І півріччя 2014 року , у тому числі  1400  справ розглянуто із ухваленням  рішення по справі, 1345 справ із задоволенням заяви, 77 справ розглянуто із закриттям  провадження у справі, 295  справ  розглянуто із винесенням ухвал ухвали  про залишення заяви без розгляду.

На кінець звітного періоду залишилося 1289 справ, з них зупинено провадження 29 справи.

Крім того у суді перебувало 131 справа за заявами окремого провадження, у тому числі 120 справ надійшло у звітному періодів, з них розглянуто із ухваленням рішення 76 справ, із задоволенням заяви розглянуто 74 справ , із закриттям провадження у справі 0.

 Окрім, того із оскаржуваних до Апеляційного суду Рівненської  області 116 судових  рішень скасовано, 186 рішень залишено без змін.

 Причинами скасування і постановлення нових рішень є такі вимоги ЦПК України:

-   п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України – неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи;

-  п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України – недоведеність обставин, що мають значення для вирішення справи, які суд вважає встановленими;

-  п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України – невідповідність висновків суду обставинам справи;

- п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України – порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права.

Серед причин зміни та скасування рішень та ухвал по цивільним справам, винесених судом можна виділити порушення норм цивільно-процесуального права,  неправильне застосування норм матеріального права, а також різну оцінку доказів по справі.

Розповсюдженою помилкою є залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача по справі в судове засідання.

Є випадки коли судом приймались рішення про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача по справі в судове засідання без поважних причин які було скасовано апеляційним судом з підстав надання поважності причин неприбуття в судове засідання однак яких на час розгляду справи в суді першої інстанції не було що виключало можливість прийняття іншого рішення по справі.

Проаналізувавши ч. 1 ст. 309 ЦПК України можна визначити правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, як-от:

1)неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Вбачається, що обставинами, які мають значення для справи, слід вважати ті обставини, які входять до предмета доказування у цій цивільній справі, тобто обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухва­ленні судового рішення. Такими обставинами можуть бути юридичні факти як матеріально-правового характеру (порушення авторського права шля­хом опублікування твору без згоди автора, відсутність нотаріального по­
свідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна тощо), так і про­цесуального характеру (наприклад, причини пропуску позовної давності).

Неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, може полягати у тому, що суд першої інстанції з певних причин не вста­новив або не дослідив усі такі обставини або встановив їх не повною мі­рою, що стало підставою ухвалення незаконного і необґрунтованого су­дового рішення.

Так, при розгляді справи про поділ спільного майна подружжя суд першої інстанції не з'ясував істотний факт неналежної поведінки чоловіка, який не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, знищував спільне майно подружжя, витра­чав його на шкоду інтересам сім'ї. Це призвело до ухвалення незаконного рі­шення суду про поділ спільного майна подружжя на рівні частки.

Згодом рішення суду першої інстанції було скасовано в порядку апеляційного провадження як таке, що ухвалене без повного з'ясування судом обставин, що мали значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Така недоведеність полягає у відсутності підтвер­дження зазначених обставин відповідними фактичними даними (доказами) через порушення судом правил процесу доказування: збирання, дослід­ження та оцінки доказів. Як наслідок, обставини, що мають значення для справи, залишаються взагалі не підтвердженими жодними фактичними даними або є підтвердженими неналежними та недопустимими доказами.

Наприклад, у справі про поділ будинку суд першої інстанції помилково вва­жав доведеним факт неможливості поділу будинку в натурі і ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення суду про продаж будинку.

У порядку апеляційного провадження це рішення було скасоване як таке, що ухвалене з урахуванням недоведених обставин;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи, яка полягає у відсутності причино-логічного зв'язку між обставинами справи та висновками суду, викладеними у судовому рішенні. Така невідповідність можлива, наприклад, у разі неправильної оцінки судом обставин справи і помилковому визначенні у зв'язку з цим їх юридичного значення.

Так, у справі за позовом про повернення авансу суд першої інстанції, непра­вильно оцінивши обставини справи, помилково кваліфікував аванс як завдаток, що призвело до неправильного визначення у зв'язку з цим його юридичного зна­чення як засобу забезпечення виконання зобов'язань.

Наслідком цього стало скасування рішення суду першої інстанції під час апеляційного провадження;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (додатково про цю підставу див. коментар до час­тин 2, 3 цієї статті). Матеріальне право - це система правових норм, що містять у собі правила поведінки у сфері цивільного, сімейного, житло­вого права тощо. Водночас, процесуальне право охоплює ті правові нор­ми, які, в свою чергу, є формою реалізації норм  матеріального права.

Так, розглянувши справу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Своє рішення він обґрунтував на доказах, щодо дослідження яких не було відомостей у справі.

Тоді позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Ознайомившись із матеріалами справи, апеляційний суд вирішив задоволь­нити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ІДПК України. Крім того, під час розгляду справи в апеляційному порядку було встановлено, що суд першої інстанції посилався на норми закону, який не набрав чинності на момент вирішення справи;

 Частина 2 ст. 309 ЦПК України передбачає правові умови, за яких норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, а саме якщо:        

1) застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини. Тобто суд першої інстанції вирішив справу на підставі правових норм матеріального права, які не регулюють відповідних відносин, внаслідок неправильної їх юридичної кваліфікації або неправильно застосував норми матеріального права у часі та просторі.

Прикладом неправильного правозастосування можна вважати, зок­рема, застосування норм цивільного права замість норм житлового пра­ва; посилання на положення загального, а не спеціального закону тощо;

2) не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Це відбувається у випадках, коли суд першої інстанції, неправильно кваліфікуючи юри­дичну сутність правовідносин, не застосував при вирішенні цивільної справи тих правових норм матеріального права, які регулюють відповідні суспільні відносини (наприклад, не застосовано спеціального або іншого право згідного закону, безпосереднім предметом правового регулювання якого є спірні правовідносини між сторонами).

У підсумку слід наголосити: застосування судом закону, який не по­ширюється на спірні правовідносини, як правило, супроводжується незастосуванням правозгідного закону.

Відповідно до ч. З  ст.. 309 ЦПК України,  порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції тільки у випадку, коли вони призвели до неправильного вирішення справи.

Цивільний процесуальний закон не містить жодних критеріїв визна­чення «глибини» порушення процесуальних норм, яке може призвести до неправильного вирішення справи. Суттєвими порушеннями норм процесуального права, що можуть стати підставою для скасування рі­шення суду першої інстанції, слід вважати: недотримання таємниці нарадчої кімнати; відсутність перекладача у справах, у яких беруть участь особи, які не володіють державною мовою, тощо.

Загальною причиною скасування рішень та ухвал суду стало не правильне застосування норм процесуального права. В цілому слід зробити висновок, що помилки при постановленні судових рішень допускаються суддями при розмаїтті спорів, які вирішуються судом відповідно до Конституції України, ЦК України та ЦПК України, при дії законів , які інколи суперечать один одному, тому є нагальна потреба вивчення суддями при пiдготовцi справ досудового розгляду не тільки законів, якi регулюють конкретні правовідносини, але й підзаконних нормативних актів, що регламентують конкретні правовідносини.

 Таким чином, суддям слід звернути увагу на правильність застосування норм матеріального права при вирішенні справ, вивчати практику застосування норм матеріального права суддями апеляційної та касаційної інстанцій, узагальнення судової практики, Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ” та практику Європейського суду.

 

 

       Суддя Рівненського міського суду                         Н.Ю. Музичук

 

 

 

 

 

А Н А Л І З

 

строків та порядку звернення до виконання судових вироків,

постанов по кримінальних справах та рішень, ухвал по цивільних справах Рівненського міського суду у першому півріччі 2014 року

 

На виконання плану роботи Рівненського міського суду на перше півріччя 2014 року, мною, суддею Рівненського міського суду Тимощуком О.Я. проведено аналіз строків та порядку звернення до виконання судових вироків, постанов по кримінальних справах та рішень, ухвал по цивільних справах Рівненського міського суду у першому півріччі 2014 року.

Відповідно до ст. 404 КПК України вирок, що набрав  законної  сили,  звертається  до виконання судом,  який  постановив вирок,  не пізніш як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції.

В попередні роки основною причиною порушення строків звернення вироків до виконання було несвоєчасне надрукування копій вироків секретарями-друкарками суду по справах з великою кількістю епізодів і підсудних.

 Станом на листопад 2014 року порушень порядку звернення до виконання вироків та  постанов суду по кримінальних справах виявлено не було.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо  рішення ухвалено на користь кількох  позивачів чи проти  кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно  зазначивши,  яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. 

Аналізуючи звернення до виконання рішень і ухвал по цивільних справах, було виявлено, що деякі рішення не звертаються до виконання лише через те, що особи, на користь яких ухвалено рішення не звертаються із заявами про видачу виконавчого листа.

Слід зазначити, що протягом першого півріччя 2014 року до суду не надійшло жодної скарги на несвоєчасне звернення до виконання вироків, постанов, рішень чи ухвал до виконання.

Проведеним аналізом встановлено, що в Рівненському міському суді, не порушуються строки звернення до виконання вироків, постанов та рішень. В попередні роки такі факти були виявлені, в зв’язку з їх великою кількістю, об’ємними вироками, які секретарі друкарки не в змозі надрукувати своєчасно, відсутністю постійного контролю з боку суддів за строками та порядком виконання вироків, постанов, рішень та ухвал суду, які їх винесли.

З метою усунення вищевказаних порушень судовою адміністрацією було забезпечено працівників канцелярії відповідною копіювальною та комп’ютерною технікою.

 

 

28 листопада 2014 року

 

Суддя Рівненського

міського суду                                                                                                                            О.Я. Тимощук

 

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ

причин порушення строків призначення та розгляду кримінальних справ (кримінальних проваджень) у першому півріччі 2014 року

Справедливість кримінального процесу, додержання прав людини неможливі без дотримання встановлених законом строків на відповідну процесуальну дію.

Точне і неухильне додержання процесуальних строків та об'єктивний розгляд кримінальних справ і кримінальних проваджень є обов'язком суддів і вони несуть особисту відповідальність за своєчасний і якісний розгляд справ.

Виконання завдань правосуддя у кримінальних справах, ефективність його здійснення і забезпечення невідворотності покарання щодо осіб, винуватих у вчиненні злочину, або виправдання невинуватих великою мірою залежать від якнайшвидшого вирішення судом цих справ по суті.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Також згідно з вимогами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Із моменту ратифікації Конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Серед них відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України. З метою врегулювання відносин, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконувати рішення ЄСПЛ проти України, усунення причин порушення Україною норм Конвенції, впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини та створення передумов для зменшення кількості заяв до ЄСПЛ Верховною Радою України прийнято Закон України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у ст. 17 якого наголошується, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Для об'єктивного аналізу дотримання судами строків розгляду кримінальних справ та кримінальних проваджень важливим є визначити, у який строк має бути розглянуто кримінальну справу та кримінальне провадження.

Строк судового розгляду кримінальної справи починається з моменту надходження справи до суду першої інстанції з обвинувальним висновком (актом) і закінчується набранням вироком (постановою, ухвалою) законної сили і зверненням вироку (постанови, ухвали) до виконання.

Згідно ст. 241 КПК України (в ред. 1960 p.) справа повинна бути призначена до досудового розгляду не пізніше десяти діб, а у разі складності справи - не пізніше тридцяти діб з дня надходження її до суду. За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду. Ст. 256 КПК України ( в ред.. 1960 p.) передбачає призначення справи до розгляду в суді не пізніше десяти діб, а у випадках складності справи - не пізніше двадцяти діб з дня досудового її розгляду. Судове засідання по кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Якщо справа не може бути розглянута в даному судовому засіданні в зв'язку з неявкою кого-небудь з осіб, витребуванням нових доказів, суд відкладає розгляд справи і вживає необхідні заходи. До закриття судового засідання суд зобов'язаний вислухати всі клопотання від учасників судового розгляду. Суд також не вправі обмежувати тривалість


судових дебатів певним часом, як і немає права обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом.

З вступом в дію нового Кримінально-процесуального кодексу України дещо змінено і самі строки підготовчого і судового розгляду. Так, відповідно до ст.314 КПК України (в ред. 2012 p.) після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного, виховного характеру, або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів повинен призначити підготовче судове засідання. Рішення, які суд має право прийняти у підготовчому судовому засіданні істотно не змінено в порівнянні з попереднім Кримінально-процесуальним Кодексом України.

Після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановления ухвали про його призначення.

В статті 318 КПК України зазначено, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. Однак суд за клопотанням прокурора або слідчого має право розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників, якщо обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду. В цьому випадку суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні вивчає його та додані до нього матеріали.

Слід зауважити, що строки у кримінальному процесі використовуються законодавцем як один із важелів впливу на суб'єктів кримінальних процесуальних правовідносин з метою виконання завдань судочинства та захисту прав і законних інтересів особи. Особливої уваги заслуговує положення КПК про дотримання розумного строку, яке є надзвичайно важливим для належного здійснення правосуддя. Право на судовий розгляд протягом "розумного строку" належить до категорії основних прав і свобод людини. Цьому праву кореспондує обов'язок держави в особі її відповідних органів здійснити всі належні заходи для організації розслідування та проведення судового розгляду у кримінальному провадженні так, щоб, з одного боку, встановити об'єктивну істину, а з другого боку, зробити це без зволікань у якомога коротший строк.

Поняття «розумний строк» є відносно новим і вперше вводиться у ст. 28 КПК.

Частиною 1 ст. 28 КПК визначено, що розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. У той же час у цій нормі зазначається, що розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. У КПК тривалість строків розгляду кримінального провадження не передбачена.

Згідно ч. 1 ст. 314 та ч. 2 ст. 316 КПК передбачаються строки, у які суд має призначити підготовче судове засідання (не пізніше п'яти днів з дня надходження обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності) та судовий розгляд (не пізніше десяти днів після постановления ухвали про його призначення). Але це не означає, що кримінальне провадження може здійснюватися невиправдано тривалий час. Саме для цього існує поняття "розумних строків".

Поняття «розумний строк» належить до оціночних і визначається з урахуванням низки обставин. Так, ч. З ст. 28 КПК передбачені критерії для визначення розумності строків кримінального провадження, до яких належать: складність кримінального провадження, поведінка учасників кримінального провадження, зокрема спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.


 

Для визначення складності кримінального провадження має ураховуватись кількість підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, а також обсяг та специфіка процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування. Це означає, що якщо у кримінальному провадженні задіяна велика кількість підозрюваних, обвинувачуваних, потерпілих та/або свідків, або підозрюваними, обвинувачуваними вчинена значна кількість кримінальних правопорушень, судовий розгляд у такому разі може потребувати значно більше часу, ніж у провадженні, у якому у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачується одна особа, кримінальне провадження складається з одного епізоду кримінального правопорушення та задіяна незначна кількість свідків і потерпілих.

Дуже важливими з точки зору дотримання судами розумного строку є положення ч. 5 ст. 28 КПК, відповідно до якого кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите. Особливу увагу слід приділяти розгляду кримінального провадження щодо осіб, які тримаються під вартою, та неповнолітніх осіб. Частиною 4 ст. 28 КПК передбачено, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Проведений аналіз свідчить, що Рівненський міський суд забезпечує повний всебічний і об'єктивний розгляд кримінальних справ, з дотриманням вимог процесуального закону.

Встановлено, що Рівненський міський суд при розгляді кримінальних справ дотримуються процесуальних строків, передбачених ст.ст. 241, 256 КПК України (в ред. 1960 p.). та ст.ст. 314, 316 КПК України (в ред. 2012 p.)

Як вбачається зі статистичних матеріалів, судом в основному забезпечується своєчасне, законне і правильне вирішення кримінальних справ.

Згідно звітних даних за перше півріччя 2014 року до Рівненського міського суду надійшло 305 кримінальних проваджень.

Крім того, за звітній період першого півріччя 2014 року в провадженні Рівненського міського суду перебувало 450 кримінальних проваджень, із них 309 кримінальних проваджень розглянуті.

Як і при розгляді кримінальних справ так і при розгляді кримінальних проваджень мають місце факти відкладення їх розгляду, зокрема через не доставку підсудних, які знаходяться під вартою, неявку підсудного, хворобу підсудних, неявку свідків, потерпілих, неявку прокурора, неявку захисника, неявку інших учасників процесу.

Вивчення та аналіз причин тривалого розгляду кримінальних справ та кримінальних проваджень, співставлення цих відомостей зі статистичними даними дає підстави для висновку, що тривалий розгляд зумовлений як об'єктивними причинами, що не залежать від суду, так і суб'єктивними.

До об'єктивних причин тривалого розгляду кримінальних справ належать такі:

1.   Невиконання процесуальних обов'язків учасниками процесу. Ця причина є
найбільш поширеною. Як правило, несумлінне ставлення до виконання процесуальних
обов'язків виявляють представники захисту.

Крім того, є випадки перенесення судових засідань через нез'явлення прокурорів, народних засідателів, потерпілих, перекладачів або у зв'язку із заміною захисника (інколи неодноразовою).

2.  Неявка свідків у судове засідання. Одним із чинників, який перешкоджає суду
вчасно розглянути справу, є нез'явлення в судове засідання свідків, що може бути
ознакою низької правосвідомості населення. Ці причини набувають особливої гостроти,
якщо дані особи проживають за межами області.

Виконуючи вимоги закону про безпосереднє дослідження доказів у кримінальній справі, у тому числі допит свідків у суді, суди досить часто відкладають слухання справи


для повторного виклику свідків, які не бажають з'являтися до суду, інколи застосовуючи до них примусовий привід (проте постанови про примусовий привід органи внутрішніх справ здебільшого не виконують). У разі відкладення розгляду справ судді не завжди дотримуються вимог ст. 292 КПК і не повною мірою використовують можливості розгляду справ за відсутності потерпілих та свідків (ст.ст. 290, 291, 306 КПК).

3. Невиконання органами внутрішніх справ постанов суду про вчинення окремих дій. На жаль, не завжди виконуються постанови суду про примусовий привід свідків; привід підсудних, до яких застосовано запобіжних захід у виді підписки про невиїзд, у разі, коли інші підсудні перебувають під вартою; привід потерпілих, з'явлення яких до суду є обов'язковим.

Рівень виконання постанов про примусовий привід та судових доручень є стабільно низьким. Зокрема, рапорти із зазначенням причин, з яких неможливо забезпечити явку учасників судового процесу, часто надходять до суду вже після визначеної в постанові дати судового засідання.

Із боку органів прокуратури та МВС відсутній належний контроль за виконанням таких постанов суду, а судді, у свою чергу, не реагують на такі випадки окремими ухвалами.

Відкладення розглядом справ з цих причин призводить до справедливого нарікання інших учасників процесу на зволікання розгляду справи, принижує авторитет правоохоронних органів та судової влади у спроможності своєчасного та справедливого розгляду справи.

Незважаючи на те, що безперервність судового засідання сприяє повному, послідовному і правильному безпосередньому сприйняттю суддями всіх обставин справи при аналізі та оцінці доказів по справі, в практиці судів є частими випадки зайвих та довготривалих перерв судових процесів, що є однією з причин тривалого розгляду справ.

Однією з причин тривалого розгляду справ, як свідчить аналіз, є відкладення розглядом справ, зокрема і тих, по яких особи утримуються під вартою, в зв'язку з перебуванням головуючого у справі у відпустці чи хвороби головуючого.

Значна кількість справ відкладається судом, притому на тривалий час, у зв'язку з підготовкою учасників процесу до судових дебатів та останнього слова.

Причинами тривалих перерв у розгляді кримінальних справ були: заявления клопотань про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, направлення судових доручень в порядку ст. 315-1 КПК України. Задоволення таких клопотань, а в подальшому відсутність контролю за їх виконанням, призводить до затягування розгляду справ.

Питанню дотримання вимог чинного законодавства щодо своєчасного розгляду кримінальних справ та кримінальних проваджень Рівненському міському суду приділяється постійна увага Апеляційним судом Рівненської області при надані практичної допомоги суддям, проведенні семінарів, навчань та на нарадах суддів області.

 

        Суддя Рівненського міського суду                                                Рогозін С.В.

 

 

 

 

 

Аналіз роботи щодо запобігання корупції в суді

 

Нині в Україні склалася досить складна та розгалужена система корупційної влади, що поглинула всі сфери життя суспільства. Корупція в Україні є специфічним явищем порівняно з іншими розвинутими країнами світу, адже вона розгорнулася на тлі політичної, економічної та соціальної кризи, що вже десятиліття панує на теренах нашої держави.

Як зазначає О.Костенко в своїй статті «Корупція в Україні – загроза національній безпеці», корупція в Україні полягає в тому, що це корупція, як породжується кризою сучасного українського суспільства (а не лише недосконалістю кримінальної юстиції), здатна поглиблювати кризу українського суспільства, маючи властивість зводити нанівець будь-які політичні, економічні, правові, моральні реформи в Україні, що призводить до загрози для національної безпеки України.

Загалом поняття корупція (від лат. corrumpere — псувати) включає в себе протиправну діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення.

Реформа антикорупційної системи розпочалася у 2011 році із створенням Президентом України Національного антикорупційного комітету та подальшого прийняття низки законодавчих актів, серед яких ключовим є Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції". У практичній площині основні напрямки державної антикорупційної політики закріплені у Національній антикорупційній стратегії на 2011-2015 роки, схваленій Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1001. Форми та методи реалізації Стратегії визначені у Державній програмі щодо запобігання і протидії корупції на вказаний період, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року № 1240.

Ситуація, що склалася в Україні після Революції гідності 2014 року, є досить напруженою. Війна, нестабільність економіки, зниження рівня життя людей, - призводить до того, що реформування системи запобігання корупції в Україні проводиться не так швидко як хотілося б.

Проте, з давна відома мудрість, говорить: «Хочеш, щоб змінився світ? Почни з себе.»  Ми бажаємо позитивних змін в країні та у владі, тому в Рівненському міському суді Рівненської області організація роботи із запобігання корупції здійснюється на системній основі.

До актів законодавства, що утворюють основу антикорупційного законодавства України, та використовуються в роботі із запобігання корупції в Рівненському міському суді Рівненської області, належать наступні:

• Конституція України;

• Конвенція ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року № 251-V);

• Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована Законом України від 16 березня 2005 року № 2476-IV);

• Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року № 252-V);

• Додатковий протокол до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікований Законом України від 18 жовтня 2006 року № 253-V);

• Кримінальний кодекс України;

• Кодекс України про адміністративні правопорушення;

• Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції";

• Закон України "Про правила етичної поведінки";

• Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції";

• Національна антикорупційна стратегія на 2011 - 2015 роки, схвалена Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1001;

• Указ Президента України від 1 вересня 2011 року № 890 "Питання Національного антикорупційного комітету";

• Указ Президента України від 5 жовтня 2011 року № 964 "Про першочергові заходи з реалізації Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції";

• Указ Президента України від 25 січня 2012 року № 33 "Про Порядок проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування";

• Державна програма щодо запобігання і протидії корупції, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року № 1240;

• постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 року № 1422 "Питання запобігання та виявлення корупції в органах виконавчої влади";

• Порядок інформування Національного агентства з питань державної служби про осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 року № 1072;

• Порядок підготовки та оприлюднення звіту про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1094;

• Порядок передачі дарунків, одержаних як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року № 1195;

• Порядок зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 16;

• постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2012 року № 64 "Про виготовлення бланків декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру";

• розпорядження Кабінету Міністрів України "Про підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання і протидії проявам корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування" від 6 липня 2011 року № 642-р;

• наказ Міністерства юстиції України від 5 серпня 2013 року № 1608/5 "Питання проведення антикорупційної експертизи";

• Методологія проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, затверджена наказом Міністерства юстиції від 23 червня 2010 року № 1380/5;

• Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2012 року № 39/5;

• Порядок звірки переліку осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені з посад у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення, затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України та Національного агентства України з питань державної служби від 29 листопада 2012 року № 1764/5/228;

• Порядок надсилання електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили корупційні правопорушення, затверджений спільним наказом Державної судової адміністрації України та Міністерства юстиції України від 26 січня 2012 року № 12/152/5;

• наказ Міністерства юстиції України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30 вересня 2013 року № 2055/5/1153 "Про національну систему оцінки рівня корупції";

• Інструкція про порядок обліку кримінальних та адміністративних корупційних правопорушень, затверджена спільним наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства доходів і зборів, Міністерства оборони і Державної судової адміністрації від 22 квітня 2013 року № 52/394/172/71/268/60;

• Загальні правила поведінки державного службовця, затверджені наказом Головного управління державної служби України від 4 серпня 2010 року № 214.

Звертаємо увагу, що законодавством встановлено низку положень, що за змістом є обмеженнями та заборонами певних видів поведінки посадових осіб, а за своїм призначенням це - засоби запобігання корупції. Працівники та керівництво Рівненського міського суду Рівненської області такі положення знають, розуміють та дотримуються у своїй повсякденній діяльності. Крім того, законодавство встановлює низку вимог та процедур, спрямованих на запобігання корупції. Усі ці інструменти становлять комплекс антикорупційних механізмів, які виступають "бар'єрами" на шляху вчинення корупційних правопорушень, що застосовуються в Рівненському міському суді Рівненської області.

Для забезпечення ефективності діяльності у цій сфері В Рівненському міському судді призначено відповідну особу з питань запобігання і виявлення корупції. Діяльність вказаної особи врегульована постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 року № 1422 «Питання запобігання та виявлення корупції в органах виконавчої влади».

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2013 року № 706 «Питання запобігання та виявлення корупції» затверджено нову редакцію Типового положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, в редакції від 05.08.2014 року.

Уповноважена особа відповідно до покладених на неї завдань:

1) підготовка, забезпечення та контроль за здійсненням заходів щодо запобігання корупції;

2) надання методичної та консультаційної допомоги з питань дотримання вимог антикорупційного законодавства;

3) участь в інформаційному та науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання та виявлення корупції, а також міжнародному співробітництві в зазначеній сфері;

4) проведення організаційної та роз’яснювальної роботи із запобігання, виявлення і протидії корупції;

5) проведення перевірки фактів своєчасності подання декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, перевірки таких декларацій на наявність конфлікту інтересів, а також здійснення їх логічного та арифметичного контролю;

6) здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів;

7) здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства.

 

Антикорупційні плани

Запорукою належного здійснення заходів щодо запобігання корупції є розробка та впровадження внутрішніх планів щодо запобігання і протидії корупції. Наявність таких планів у Державній судовій адміністрації та судах прямо передбачена підпунктом 5 пункту 1 розділу ІІІ додатку 2 до Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011 – 2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року № 1240.

При розробці планів було здійснено комплексний аналіз специфіки діяльності відповідних органів, корупційних ризиків, які виникають в процесі здійснення повноважень представниками органу, результатів проведення попередніх антикорупційних заходів, характеру вчинюваних представниками органу корупційних правопорушень.

До плану включені відповідні аналітичні, організаційні, контрольні, навчальні та нормотворчі заходи.

Такі плани не мають окремо визначеної форми, а тому розробляються як стандартні програмні документи із чітким формулюванням заходу, конкретним визначенням відповідальних за виконання передбачених заходів (структурних підрозділів або осіб), чітких та зрозумілих строків їх реалізації

Обов’язковим є проведення підсумкового узагальнення стану виконання плану.

Вказаний план розроблений у Рівненському міському суді.

Також  Відповідно до рішення зборів суддів Рівненського міського суду   розроблено  систему першочергових заходів щодо запобігання та протидії корупції у Рівненському міському суді:

-          кожного кварталу  проводити аналіз роботи щодо запобігання та протидії корупції

-          проводити навчання по вивченню Закону України "Про заходи запобігання та протидії корупції"

-          1 раз в квартал обговорювати результати роботи щодо запобігання та протидії корупції в суді.

         На виконання антикорупційного законодавства в Рівненському міському суді складений план щодо проведення антикорупційної діяльності, всі заплановані заходи виконуються. Систематично проводяться заняття з працівниками  апарату суду, де обговорюється спеціальне антикорупційне законодавство.

В першому півріччя 2014 року своєчасно проведена щорічна оцінка, задекларовані доходи держслужбовців та суддів.

         Рівненським міським судом щоквартально до ТУ ДСА  надається  така інформація:

-        інформація про кількість звернень від громадян відповідно до Закону України"Про засади запобігання і протидії корупції" (на лист ТУ від 04.06.2007 року за вих.. № 03-2849);

-        аналітична інформація щодо виконання вимог Закону України ""Про засади запобігання і протидії корупції".

-   інформація про притягнення державних службовців всіх рівнів до відповідальності за порушення Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції"за раніше наданою таблицею (на лист ТУ від 10.10.2003 р. на вих. № 03-886).

Підсумки проведення  заходів щодо запобігання та протидії корупції наступні:

1. В штаті суддів та апараті Рівненського міського суду Рівненської області порушень вимог ст.4 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" в  Рівненському міському у 2013  року з боку державних службовців не допущено.

2. Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" в штаті суддів та в апараті суду порушень державними службовцями вимог статті 9 зазначеного Закону (обмеження щодо роботи близьких осіб) не виявлено.

3. Прогалин у правовому регулюванні судової сфери, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних порушень, в  Рівненському міському суді не виявлено.

4. Відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про засади запобігання та протидії корупції" та заходів Рівненського міського суду на 2014 рік, спрямованих на боротьбу з корупцією, питання профілактики корупційних проявів серед державних службовців протягом 2014 року перебували на постійному контролі керівника апарату суду та голови суду .

5. Протягом звітного періоду питання антикорупційного характеру регулярно вносились до порядку денного нарад працівників апарату суду.

6. Державні службовці вивчили Правила поведінки працівника апарату суду, затверджені Рішенням Ради Суддів України №33 від 6 лютого 2009 р., Закон України «Про правила етичної поведінки» від 17.05.2012 р. № 4722-VI, наказ Головного управління державної служби України від 04.08.2010 р. № 214 «Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця» та етику поведінки.

7. Всі державні службовці апарату Рівненського міського суду Рівненської області дотримуються загальних правил поведінки державного службовця та правил поведінки працівника апарату суду. Також  на постійному контролі знаходяться питання дотримання Регламенту роботи та Правил внутрішнього трудового розпорядку апарату суду.

8. Оновлені інформаційні матеріали з питань протидії корупції на веб-сайті суду.

9. У місцях прийому громадян розміщено тексти статті 5 Закону України "Про державну службу" щодо етики поведінки державного службовця та статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" щодо поняття корупції та корупційних діянь.

10. В приміщенні суду створено належні умови для відвідувачів: в фойє та коридорі на першому поверсі розміщено інформаційні стенди, на яких розміщено корисну інформацію (зразки позовних заяв, заяв, списки справ призначених до розгляду по кожному судді окремо, інформація про рахунки для зарахування судового збору при  зверненні до суду всіх інстанцій, графік прийому громадян, новини в законодавстві, інформація щодо порядку звернення в суд під час виборчого процесу та інша корисна інформація). 

Як результат вчинення всіх вищезазначених антикорупційних заходів, за звітний період будь яких порушень положень антикорупційного законодавства не виявлено.

Основні елементи плану реалізації запобігання та протидії корупції в Рівненському міському суді на 2015 рік:

І етап. Інформування населення щодо існування проблем у галузі здійснення правосуддя та корупції у судовій системі.

Заходи:

- друкування, розповсюдження газет, інформаційних бюлетенів; 1 раз на місяць протягом року.

Очікуваний результат:

звернення громадян за консультацією, роз’ясненнями, допомогою для складання скарг, заяв, інших процесуальних документів;

- підвищення правосвідомості громадян.

ІІ етап. Виявлення фактів щодо порушення законодавства суддями та іншими посадовими особами судової системи.

Заходи:

- проведення консультацій з населенням по факту порушень норм законодавства зі сторони суду,щоденно, в порядку живої черги;

- складання скарг, заяв, повідомлень до компетентних органів про порушення чинного законодавства України суддями та іншими посадовими особами судової системи.

Очікуваний результат:

- відновлення прав громадян,

- відшкодування збитків, які завдані неправомірними та/або корупційними діями працівників суду.

ІІІ Етап. Пропаганда демократичного суспільства та просвітницька діяльність.

Заходи:

- проведення лекцій щодо запобігання та протидії корупції в органах судової влади України;

- проведення круглого столу щодо запобігання та протидії корупції в органах судової влади в Україні із залученням науковців та викладачів у галузі правознавства.

Очікуваний результат:

Участь громадян у протидії корупції, підвищення знань громадян та студентів, молодих спеціалістів у галузі права, які дадуть змогу самостійно захищати свої права та інтереси; можливості притягнути до відповідальності винних осіб, відшкодування збитків. Підвищення знань у галузі права студентами та громадянами, підвищення правосвідомості.

Як висновок, хочемо зазначити, що стратегічним напрямом боротьби з корупцією слід визначити посилення діяльності, спрямованої на виявлення корупційних проявів, та забезпечення притягнення винних осіб до відповідальності.

Високої ефективності у виявленні корупційних правопорушень можна досягти лише за умови тісної взаємодії правоохоронних органів із органами державної влади, інститутами громадянського суспільства, а також комплексного вжиття відповідних антикорупційних заходів. Крім того, реалізація антикорупційних заходів повинна забезпечуватись належними механізмами відповідальності. Такий підхід відповідає базовим засадам формування антикорупційних стратегій у сучасному світі.

 

 

 

        Суддя Рівненського міського суду                                             Н.М.Діонісьєва

 

 

 

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ

строків розгляду цивільних справ, причин тяганини  при розгляді цивільних справ Рівненським міським судом за перше півріччя 2014 року.

                                                                                                                             

Відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України, одним із основних завдань цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

А отже, захист прав фізичних та юридичних осіб, а також інтересів держави, крім іншого забезпечується своєчасним розглядом справ.

Частиною 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає:

1) складність справи;

2)поведінку заявника;

3)поведінку органів державної влади (насамперед суду);

4)важливість справи для заявника.

Відповідно до статті 157 ЦПК України цивільні справи мають бути розглянуті протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження.

Розгляд справ стягнення аліментів та поновлення на роботі не повинні перевищувати одного місяця.

На виконання плану роботи Рівненського міського суду на перше півріччя 2014 року мною, суддею Рівненського міського суду Рудикою Л.Д. зроблено аналіз розгляду цивільних справ, причин тривалого не розгляду та тяганини при розгляді цивільних справ Рівненським міським судом за перше півріччя 2014 року.

За аналізований період в провадженні Рівненського міського суду перебувало 7563 цивільні справи, з них справ позовного провадження 2542, окремого 120, надійшло заяв  про видачу судового наказу  - 1516, з них 94 заяви повернуто, відмовлено  прийнятті 312 заяв, видано 1152 судовий наказ та розглянуто 123 заяв про скасування судового наказу. Із вказаної кількості справ, що перебували в провадженні на кінець звітного періоду не розглянуто 1289 справи, в тому числі ті, що зупинені провадженням  - 29.

Порушення строків розгляду цивільних справ,  згідно даних статистичної звітності за 1 півріччя 2014 року судді Рівненського міського суду не допускають, однак існує ряд об»єктивних причин, які призводять до тривалого розгляду справ.

Основними причинами порушення строків розгляду цивільних справ, передбачених ст.157 ЦПК України були відкладення їх розгляду через неявку в судове засідання однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки, неявки відповідача в судове засідання та за інших підстав.

Відповідно до ст. 27 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки. При цьому дієвого механізму впливу на невиконання учасниками процесу покладених на них процесуальних обов'язків законодавством не передбачено.

Єдиним правовим засобом впливу на осіб, які з неповажних або необгрунтованих підстав не з'являються в судове засідання, є застосування до них адміністративного штрафу за санкцією ст. 185-3 КУпАП.

Суддями Рівненського міського суду вказана норма в другому півріччі 2014 року не застосовувалась.

Нерідкі випадки, коли учасники процесу без поважних причин не з'являються до суду, надаючи заяви з проханням відкласти слухання справи у зв'язку з хворобою, зайнятістю у іншому процесі, тощо. При цьому, нерідко в подальшому поважність причин неявки в судове засідання ними не підтверджується.

Однак, зазначене є не єдиними проблемами порушення судами строків розгляду цивільних справ. Важливу роль в цьому відіграє недобросовісне виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків, а також не кваліфікованість їх представників.

Попри встановлені вимоги закону щодо подання суду про доказів під час попереднього судового засідання або до початку розгляду справи по суті (ст. 131 ЦПК України), на цій стадії сторонами не виконується, що змушує суд відкладати слухання справи на іншу дату за для витребування доказів.

Систематичними є випадки, коли учасники процесу з'являються до суду непідготовленими до розгляду справи, зловживаючи своїми процесуальними правами, подають в день призначення слухання справи заяви про необхідність ознайомлення з матеріалами справи, надання до суду додаткових доказів, тощо.

Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини вихідним пунктом для оцінки розумності строку розгляду справ, в сенсі частини 1 статті 6 Конвенції, визначає обставини справи. При цьому звертає увагу на те, що держава несе відповідальність лише за дії органів. На неї не може бути покладена відповідальність за затягування розгляду справи, викликане використанням сторонами в цивільному процесі всіх наявних процесуальних прав, наданих національним законодавством.

Підбиваючи підсумки, слід відзначити, що проблема оперативності розгляду цивільних справ у розумні строки є багатоаспектною, яка залежить не тільки від діяльності судді, а й самих учасників процесу. Вирішення цієї проблеми можливо не лише завдяки внесенню відповідних змін до законодавства, а й завдяки добросовісному виконанню сторонами своїх процесуальних обов'язків, які, безумовно, повинні забезпечуватись дієвим механізмом впливу. Частину цієї проблеми можливо вирішити в процесі вдосконалення законодавства щодо подолання завантаженості суддів, належного матеріально-технічного забезпечення, встановлення реальних строків розгляду цивільних справ, встановлення дієвого механізму застосування заходів примусу до осіб, що зловживають своїми процесуальними правами. Проблеми ж добросовісного виконання сторонами своїх процесуальних обов'язків є більше соціальними, ніж правовими, вирішення яких можливо в контексті підвищення загальної правосвідомості та в процесі розвитку самого суспільства.

Таким чином, в ході проведення вказаного аналізу встановлено, що за перше півріччя 2014 року в Рівненському міському суді Рівненської області, незважаючи на збільшення кількості цивільних справ та збільшення навантаження суддів при розгляді інших категорій справ, зберігається стійка тенденція до оперативного і своєчасного розгляду цивільних справ.

 

 

Суддя Рівненського міського суду                                            Л.Д. Рудика.

 

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ 

На виконанні плану роботи Рівненського міського суду на друге півріччя 2014 року мною, суддею Рівненського міського суду Наумовим С.В. проведено перевірку та аналіз стану обліку, зберігання, знищення речових доказів у Рівненському міському суді.

 

 

Перевіркою встановлено, що приймання, облік і зберігання речових доказів у кримінальних, цивільних справах та справах про адміністративні правопорушення провадиться відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді та згідно діючого законодавства.

Для зберігання речових доказів у суді обладнана спеціальне приміщення – кімната, яка розташована на першому поверсі в приміщенні Рівненського міського суду, що закривається на ключ, на вікнах - решітки. Речові докази в даній кімнаті розташовані на стелажах. Схоронність речових доказів забезпечується цілодобовою охороною приміщення суду працівника міліції.

За збереження речових доказів по кримінальних справах несе відповідальність секретар - Горбова М.О., по справах про адміністративне правопорушення - Ковалевич Л.В., речові докази у цивільних справах зберігаються при матеріалах справи, за які відповідають відповідні працівники апарату суду.

Доступ до приміщення для зберігання речових доказів можливий лише в присутності працівника апарату суду, відповідального за роботу з ними.

Усі речові докази, що надходять до суду, реєструються в день їх надходження.

У разі надходження речових доказів у кримінальних справах наявність їх звіряється за довідкою про речові докази, складеною органами слідства. Аналогічна звірка проводиться по адміністративних справах. Речові докази повинні бути запаковані, запечатані з описом вміщеного та номером справи, до якої долучаються.

Звертається увага на опис кількісних та якісних характеристик речових доказів згідно протоколу виявлення і вилучення, які зазначаються в журналі обліку речових доказів. Дані взяті з протоколу виявлення та вилучення, постанови про визнання та прилучення до справи речових доказів, заносяться в журнал обліку речових доказів. По кримінальних справах реєструються речові докази і ті, які долучені до справи і зберігаються в кімнаті речових доказів суду, а також ті, що зберігаються в камері схову Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, УМВС України в Рівненській області, прокуратурі.

Працівник апарату суду, приймаючи справи з речовими докази від органу досудового слідства, перевіряє цілісність (схоронність) упаковки і печаток на ній.

У разі порушення цілісності упаковки працівник апарату суду в присутності голови суду або судді, а також особи, яка доставила речові докази, розпечатує упаковку та звіряє наявність речей, що містяться в ній, із записами про речові докази в довідці до обвинувального висновку і з постановою про приєднання речових доказів до кримінальної справи.

Якщо наявність речових доказів відповідає записам у довідці до обвинувального висновку та постанови про приєднання до справи речових доказів, вони знову запаковуються та опечатуються. Про проведене розпечатування складається акт, який підписується особами, у присутності яких проводилося розпечатування, та долучається до справи.

У тих випадках, коли при розпечатуванні упаковки встановлена невідповідність фактичної наявності речових доказів записам у довідці до обвинувального висновку і постанові про долучення до справи речових доказів, а також коли записи на упаковці (опис вмісту упаковки) не відповідають цим записам, справа не приймається до з'ясування посадовими особами зацікавлених органів причин невідповідності.

Про встановлену невідповідність складається акт, який підписується головою суду (суддею), працівником апарату суду, а також особою, яка здійснювала доставку речових доказів. Копія акта надсилається органу, що надсилав справу.

З метою ведення обліку речових доказів у суді ведеться журнал обліку речових доказів (форма 40) окремо по кримінальних та адміністративних справах, які зберігаються в осіб відповідальних за роботу з речовими доказами.

Ведення журналу обліку речових доказів здійснюється за правилами ведення документів суворої звітності.

При реєстрації речових доказів у суді їм присвоюється номер (порядковий номер у журналі), у якому вказуються дата надходження, найменування речового доказу, кількість, номер справи, до якої вони долучені, прізвище, ім'я, по батькові обвинуваченого. Після реєстрації речового доказу до його упаковки чіпляється бирка, на якій зазначається номер, за яким справа зареєстрована в суді, а також указується номер речового доказу.

Вилучені в арештованих паспорти, військові квитки, трудові книжки та інші особисті документи зберігаються в окремому опечатаному пакеті або при матеріалах справи. У разі закриття справи або звільнення з-під варти власника вилучені докумети повертаються йому під розписку.

У разі засудження до позбавлення волі військовий квиток і приписне свідоцтво призовника не пізніше семи днів після набрання вироком законної сили надсилаються у військовий комісаріат за місцем останньої реєстрації, а паспорт разом з розпорядженням суду про виконання вироку - у місце ув'язнення.

Додані до справи як речові докази дорогоцінні метали, вироби з дорогоцінних металів, лом, дорогоцінне каміння, перли, монети з дорогоцінних металів, готівка національної та іноземної валют, банківські платіжні документи в національній валюті, платіжні документи в іноземній валюті, сертифікати до набрання вироком (ухвалою, постановою) законної сили зберігаються у відповідних фінансових установах органів слідства або здаються ними на зберігання в установи Національного банку України. Приймати зазначені цінності на зберігання в суді категорично заборонено. Також не приймаються на зберігання в суд наркотичні засоби, вогнепальна та холодна зброя, що є речовими доказами, які зберігаються в камері схову речових доказів органів досудового слідства.

Речові докази у цивільних чи адміністративних справах, що подані сторонами, іншими учасниками процесу чи витребувані судом, зберігаються в справі або за окремим описом здаються працівником апарату суду в камеру схову речових доказів суду.

У випадку передавання справи та речових доказів в інший суд або прокуратуру про кожний з таких речових доказів робиться запис у журналі обліку речових доказів.

Якщо речові докази не направлялися в суд, а зберігаються в органі досудового слідства чи в іншому органі (установі, підприємстві, в особи), у журналі обліку речових доказів робиться відповідний запис про їх місцезнаходження.

Після винесення судового рішення у журналі обліку речових доказів зазначаються його дата та прийняте судом рішення щодо речових доказів.

При зверненні вироку до виконання, в частині речових доказів, виписуються виконавчі листи і надсилаються в органи слідства, де речові докази зберігаються, з вимогою повідомити суд про виконання в місячний термін. Коли повідомлення про виконання до суду не надходить, надсилається лист-нагадування.

При зверненні до виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення на конфіскацію речових доказів, копія постанови з копією протоколу про виявлення і вилучення передається державному виконавцю на виконання. Державний виконавець отримує речові докази і розписується в журналі про їх отримання. Копія постанови про конфіскацію речових доказів, які конфісковані по матеріалах справи про порушення митних правил, передаються на виконання на митницю. Аналогічне виконання по справах про адміністративне правопорушення по протоколах, складених працівниками органів податкової служби.

Речові докази, інші предмети, які необхідно повернути їх власнику, зберігаються в суді до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи. Якщо протягом шестимісячного строку клопотання про повернення речових доказів не надходило, працівник апарату суду, який відповідає за збереження речових доказів, доповідає про це судді - головуючому під час розгляду справи в суді першої інстанції чи голові суду, які відповідно до статті 41 Конституції України можуть розглянути це питання в порядку виконання судового рішення.

Якщо за судовим рішенням необхідно знищити речові докази, які зберігаються в суді, вони знищуються після набрання судовим рішенням законної сили. Знищення речових доказів проводиться комісією в складі не менше трьох осіб : судді - головуючого в суді першої інстанції, керівника апарату суду, секретаря судового засідання, секретаря суду чи іншого працівника апарату суду. Знищення оформляється актом, у якому зазначаються номер справи та дата судового рішення, дата, місце, спосіб знищення речових доказів (речового доказу), прізвища та посади членів комісії. Акт підписується всіма членами комісії, затверджується головою суду, чий підпис скріплюється гербовою печаткою суду, та долучається до матеріалів справи. У журналі обліку речових доказів робиться запис про виконання судового рішення в частині знищення речових доказів; справа після проведення таких дій підлягає здачі в архів суду.

Про рух речових доказів у справі працівник апарату суду робить відповідні записи в журналі обліку речових доказів.

Використання речових доказів для службових чи інших потреб категорично заборонено. Також категорично забороняється працівникам апарату суду проводити реалізацію і придбання речових доказів, предметів конфіскації та приймати участь у прилюдних торгах щодо конфіскованого майна.

Провівши аналіз стану обліку, зберігання та знищення речових доказів, що знаходяться в суді порушень чи недоліків виявлено не було. Зберігання та знищення речових доказів, що знаходяться в суді здійснюється відповідно норм та правил чинного законодавства.

За аналізований період в Рівненському міському суді Рівненської області, відмічається оперативність, своєчасність та відповідальність щодо приймання, обліку, зберігання, знищення речових доказів та приймання, облік, зберігання особистих документів у судових справах здійснюється з точним дотриманням Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді.

 

 

30 вересня 2014 року

Суддя Рівненського міського суду                                            С.В. Наумов                                      

 

 

 

 


 
 
Судовий збір
Контакти
Розклад роботи
Лічильник установи
До уваги суддів та працівників апарату Донецької та Луганської областей
XII позачерговий з'їзд суддів України
Міжнародні стандарти судочинства
Стратегічний план розвитку
Інструкція з діловодства
Рішення Європейського суду
Положення про автоматизовану систему документообігу суду
Проведення судових засідань в режимі відеоконференції
Безкоштовна правова допомога
Концепція галузевої програми інформатизації судів
Судова влада України у мережі Facebook

© 2002-2014 Державна судова адміністрація України
лист вебмайстру